Прилуцький краєзнавчий музей імені В. І. Маслова

Музей Історія музею Структура музею Газета «Скарбниця» Наші дослідження Анонси Відкриті дані Філія музею

Відвідувачу Екскурсії музею Місто Прилуки

Заходи Ніч у музеї Освітні заходи Виставки Екскурсії

Віртуальний музей Віртуальна експозиція Віртуальна фортеця Садиби творчості й добра Лютий Галаганівська колекція Галаганівська колекція 3D-тур

Проекти Жива історія Прилук Школа амбасадорів 2023 — Підлітки 2023 — Дорослі 2022 — Підлітки 2022 — Дорослі 2021 — Підлітки Премія ім. Шкоропада СпадОК Прилуччина Вулиці міста Карта вулиць Довідник Виставка Відео

Контакти

 

АВІАЦІЇ ВУЛИЦЯ (у сх. частині міста, на Верхніх Кустівцях) – від вул. Житня (кол. Щорса) (№№ 163, 165) на Сх. до вул. Червоної Рути (кол. Раскової) (№№ 36, 42), паралельно вул. Європейській (кол. Констянтинівській), Василя Стуса (кол. Богунській); перетинає вул. Перемоги, Б. Хмельницького, Констянтина Острозького (кол. П. Осипенко). Закінчується №№ 31 та 42. Довж. 425 м, з тверди покриттям. Прокладена за рішенням міськвиконкому від 24.02.1949. Забудована приватними житл. будинками. 

 

АНДРІЇВСЬКА ВУЛИЦЯ (кол. Пролетарська, у центрі міста) – від Удаю на Квашинцях   на Пд., через кол. х. Другасі до поч. вул. Ігоря Сікорського (кол. Челюскінців) (на Ракитному), паралельно вул. Козачій, Ветеранській; перетинає вул. Скоропадського (кол. Бособрода), Київську,  Небесної Сотні (кол. Миколаївську),  Європейську (кол. Констянтинівську), Вячеслава Чорновола (кол. 1 Травня), залізничний переїзд біля колишнього з–ду "Пластмас-Прилуки". Має 2 провулки та 1 в'їзд. Закінчується №№ 134, 161. Довж. 1875 м, з тверд. покриттям. Прокладена відповідно до генплану забудови міста 1802. Забудова почалася  в середині 19, на поч. 20 ст.   1900 наліч. 27 володінь (у т.ч. 3 пустирі), 32 житл. будинки. Частина вул. від вул. Вячеслава Чорновола на Пд. (на Другасях) на поч. 20 ст. називалася Канівською дорогою (вела до с. Канівщини). На ній буд. № 86 належав Кислому,   який утримував по вул. Вокзальній   Училище 2–е вище початкове свого імені ( терит. у минулому ф–ки шкіргалантерейної "Вербена"). 1925 отримала назву Пролетарська, рішенням сесії міськради від 31.05.2001 вулиці повернута її історична назва - Андріївська. Забудована приватними житл. будинками. 

 

АНДРІЯШЕВА МИКОЛИ ВУЛИЦЯ (до 2015 року  вул. ЩЕРБАКОВА у зх. частині міста, за Заводом "Пластмас–Прилуки") – від вул. Партизанської  (№ 57) на Сх. до вул. Дмитра Шкоропада (кол. Калініна) понад залізнич. колією на Бахмач. Довж. 400 м, без тверд. покриття. Має провулок. Прокладена 1953. Була названа на честь Щербакова  О. С. (1901–45) – рад. партійного та держ. діяча. Забудована приватними житл. будинками. 

2015 року, згідно  закону про декомунізацію, вулиця отримала ім’я Миколи Андріяшева. 

Микола Якович Андріяшев – наш земляк. Народився  1904 року в Прилуках у родині лікарів.  Обрав спадкову справу життя – отримав у 1928 р. диплом лікаря. Потім була служба лікарем у РСЧА, завідування Рудівською лікарнею. Друга світова війна, яку пройшов провідним хірургом евакошпиталів. І, нарешті, повернення до рідного міста, де організував ортопедично-травматологічне відділення та тривалий час був завідуючим. У 40-50-х роках за сумісництвом був викладачем Прилуцького медучилища. Помер Микола Якович 1969 р.

 

АРХИПОВИЧА  ВУЛИЦЯ (у пн. частині міста, на Сорочинцях, кол. Ковалевської) – від вул. Піщаної (соснового лісу) на   на Пд. на Ковалівку, між вул. Сорочинською, Незалежності, перетинає вул. Героїв Прилук, Петра Дорошенка, Кар'єрну. Закінчується №№ 49, 88 біля подвір'я дитсадка "Пролісок". Від буд.№ 42  до № 48 парний бік вул. названо Ковалівською, а непарний – вул. Василя Завітневича (кол.Колективна). У кінці вул. є прохід на вул. Незалежності № 14. Довж.1100 м.  Прокладена   1960.  Забудована   приватними житл. будинками. Посередині вул. є с–ще нафтовиків з багатоповерховими будинками. 2023 року перейменована на честь Миколи Архиповича Голика - заслуженого природолюба України. 

 

Б

БІЛЕЦЬКОГО–НОСЕНКА ВУЛИЦЯ (кол. Комунальна; у сх. частині міста, на Верхніх Кустівцях) – від кінця вул. Європейської (кол. Костянтинівської)  на Пд. до вул.  Педагогічної (кол. Чехова). Закінчується буд. №№ 55 та 130. Довж. 1200 м, з твердим покриттям. Між буд. №№ 20 та 48 має провулок (на Зх. до перехрестя вул. Червоної Рути (кол. Раскової) та Польової). Нині прокладена нова ділянка від вул. Педагогічної (кол. Чехова) у напрямку до Ладанського шляху. Первісну назву отримала в зв'язку з розміщенням на ній комунальних служб міста. Перейменована 1989 на честь Павла Павловича Білецького–Носенка (1774–1856) – укр. письменника і педагога.  Забудована приватними житл. будинками. На вулиці розташовані: міські очисні споруди Водопровідно-каналізаційного господарства (№5), Бюро ритуальних послуг (№5–а), Виробниче управління комунального господарства (№7).

 

БОДЯНСЬКОГО ОСИПА ВУЛИЦЯ (до 2015 року вул. АРТЕМА у пд. частині міста, на Рокитному) – від вул. Ігоря Сікорського (кол. Челюскінців) на Пд. Зх., понад колишнім глиняним кар'єром з ставком, паралельно провулку Гетьмана Сагайдачного (кол. Фрунзе). Закінчується №15. Довж. 225 м, без твердого покриття. Прокладена восени 1957. Була названа на честь Ф. А. Артема (Сергєєва) (1883–1921) – рос. революціонера, харківського більшовика. Забудована приватними житл. будинками лише бік з непарними номерами. 2015 р. в рамках декомунізації вулиця отримала нову назву - Осипа Бодянського(12.11(31.10).1808, Варва Прилуцького р-ну – 18(06).09.1877, Москва (рф)) – філолог, історик, письменник, перекладач, доктор слов'янської філології, член-кореспондент Петербурської АН, його називали «українізатор Москви». Бодянський наш земляк - з Варви, відомий славіст, історик та письменник. Дійшов висновку, що саме полтавський діалект є основою української літературної мови. 

 

 

БЕРЕГОВА ВУЛИЦЯ (у пн.–сх. частині міста) – від поч. вул. Садової (на Броварках) на Сх. до вул. Перемоги (№№ 46 та 48; на Кустівцях), перетинає вулиці Котляревського, Леонтовича (кол. Пушкіна), Героїв Чонобиля (кол. Червоноармійську),  Житню (кол. Щорса). Закінч. буд. №№ 144, 171. Довж. 2100 м. З твердим покриттям від вул. Котляревського до вул. Перемоги. Має 3 в'їзди Берегові, Кустівський провулок. Прокладена у пер. пол. 19 ст. за ген. планом забудови міста 1802. Назву отримала через те, що проходить по берегу р. Удаю.  1900 наліч. 55 володінь (у т.ч. 3 пустирі), 66 житл. будинки. 

 

БЕРЕГОВА РУДА ВУЛИЦЯ.(кол. Нижньо-Берегова; у пн. частині міста, на Кустівцях) – від вул. Шарапівської (№№ 39, 45) на Пн. Сх. до р. Удаю. Закінчується №№ 44, 45. Довж. 700 м, без тверд. покриття. Має в'їзд. Забудована у 19 ст. На ній жили ремісники: кушніри,  чинбарі, шевці. У кінці вулиці містилася купальня на Удаї,  перевіз до с. Замостя. Біля буд. №№ 22–29 був "Вонючий" місток  через струмок,  з якого виділявся  болотний газ з неприємним запахом, звідки й назва містка (на вул. Житня (кол. Щорса) є насип через цей струмок). Тут жили в основному Нефеди і тому куток  називався Нефедами. У 20-х рр. вулиця була перейменована, а рішенням сесії міськради від 31.05.2001 їй повернута історична назва - Берегова Руда.   Забудована приватними житл. будинками. 

 

БРОВЧЕНКА  ІВАНА ВУЛИЦЯ (до 2023 року вул. КОРОБОВА у зх. частині міста, на Трубарівщині, на Леваді)  – від вул. Миротворців (кол. Інтернаціоналістів) на Сх. до болота. Довж. 200 м, без тверд. покриття. Прокладений   1988 на кол. полях  Дослідної станції по тютюну і махорці. Була названа на честь Олександра Васильовича Коробова (1910–81) – Героя Рад. Союзу. Ведеться забудова приватними житл. будинками. З 2023 року – Івана Бровченка. Іван Бровченко (08.03.1898, м. Прилуки – 23.01.1971, м. Ніжин Чернігівської обл.) актор, театрал, заслужений артист України.  

Перші театральні спроби Іван Кузьмович почав робити в клубі на Кустівцях у Прилуках.

 

БІЛГОРОДСЬКОГО ІОАСАФА ВУЛИЦЯ - має протяжність 1,4 км. Названа на честь  Святителя Іоасафа (у миру — Горленко Іоаким Андрійович) - українського освітнього та церковного діяча, який народився в місті Прилуки у козацькій старшинській родині. Його предки були полковниками Прилуцького полку: дід Дмитро Лазаревич був поплічником Івана Мазепи, батько Андрій Дмитрович був бунчуковим товаришем при гетьмані Данилові Апостолі, мати — Марія Данилівна була дочкою гетьмана. Вул. Іосафа Білгородського знаходиться в мікрорайоні Сорочинці.

 

БОЙКА ВОЛОДИМИРА ВУЛИЦЯ новостворена у мікрорайоні Заудаївський, довжиною 0,555 м. Рішенням Прилуцької міської ради від 28.10.2016 р. новоствореній вулиці присвоєно  ім’я Володимира Бойка (10 квітня 1928, Прилуки — 11 травня 2006, Київ) — видатний український співак, соліст хору імені Григорія Верьовки, заслужений (1976) та народний (1987) артист України. Він є лауреатом багатьох всесвітніх фестивалів мистецтв. У вересні 2001 року йому присвоїли звання Почесного громадянина Прилук. Виступаючи з концертами в різних країнах світу, як справжній патріот міста, на запитання, звідки він, завжди відповідав: «Я козацького роду, із славних Прилук».

 

БОГДАНІВСЬКА  ВУЛИЦЯ - має протяжність 0,5 км.,  перейменована згідно рішення Прилуцької  міської ради “Про перейменування вулиць міста” від 31 травня 2001 р. Відповідно до Закону “Про місцеве самоврядування в Україні”, п.3 Розпорядження облдержадміністрації № 219 від 03.05.2001 року та з метою відновлення історії рідного краю, пропозицій громадян міста, міська рада вирішила: перейменувати вулиці міста, присвоївши їм історичні назви. Вулиця Гостинна знаходиться в мікрорайоні № 273 квартал. 

 

БОГУНА ІВАНА ВУЛИЦЯ (до 2023 року вул. КОШОВОГО у пд. частині міста, на Ракитному, в селищі з–ду "Будмаш")   – від вул. Братів Ревуцьких (кол. Паризької Комуни) (№ 10) на Пд. до вул. Рокитної (№ 51), паралельно вул. Героїв Крут (кол. Піонерській), Саксаганського, перетинає вул. 18 вересня. Закінчується №№ 8, 35. Довж. 500 м. Від початку до вул. 18 вересня з тверд. покриттям. Має  4 провулки. Прокладена 1949 на землях колгоспу ім. Сталіна х. Рокитного на місці виноградника. Була названа на честь Олега Васильовича Кошового (1926 –1943) – Героя Рад. Союзу.   Забудована житл. Будинками.

2023 року вулиця перейменована на честь  Івана Богуна (1618 р. – 1664р., м. Новгород-Сіверський) - український військовий і державний діяч, козацький полководець часу Хмельниччини. Ось що промовив Богун на раді в Чигирині 1650 року: "У народі московському владарює найнеключиміше рабство і невільництво… Словом сказати, з'єднатися з таким неключимим народом є те саме, що кинутися із вогню в полум'я".

 

БОТАНІЧНА ВУЛИЦЯ - має протяжність 0,4 км. Отримала назву згідно рішення Прилуцької міської ради Чернігівської області від 19 січня 2006 р. “Про найменування та перейменування вулиць міста”. Вулиця отримала назву через знаходження на території Державного підприємства дослідного господарства прилуцької дослідної станції Української академії аграрних наук. Вулицю Ботанічну приєднано до житлового кварталу № 202.

 

БУДІВЕЛЬНИКІВ ВУЛИЦЯ - має протяжність 0,5 км.  Найімовірніше вулиця була названа на честь людей, що брали участь у будівництві № 273 кварталу та його об'єктів. Вул. Будівельників знаходиться в мікрорайоні № 273 квартал.

 

В

 

ВАРВИНСЬКА ВУЛИЦЯ - має протяжність 0,4 км. Назву отримала через своє розташування, оскільки вулиця розташована в напрямку м. Варва. Вул. Варвинська знаходиться в мікрорайоні № 273 квартал.

 

 ВИГОВСЬКОГО ІВАНА ВУЛИЦЯ. У мікрорайоні Центральний на території колишнього військового містечка №1, довжиною 550 м. Має 2 провулки та 3 в’їзди. 

Рішенням Прилуцької міської ради від 26.03.2009 року новоствореній вулиці  присвоєно ім’я

Івана Остаповича Виговського – (1608 – 17 (27) березня 1664, ) - український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави у Надніпрянській Україні (1657-1659),  Великий гетьман Руський (1658—1659), воєвода Київський, сенатор.  

Іван Виговський називав себе «отцем України».  Він керувався думкою: «Де руська мова, там руська держава». 

 

ВІЙСЬКОВА ВУЛИЦЯ (до 2023 року вул. АЛГАЗІНА у зх. частині міста, на Квашинцях)  – від вул. Квашинської (кол. Чапаєва) (№№ 5, 11а) на Пд. до поч. вул. Європейської (кол. Костянтинівської), паралельно вул. Чапаєва, Козачій; перетинає вул. Івана Скоропадського (кол. Бособрода), Київську, Небесної Сотні (кол Миколаївську). Закінчується буд. №№ 53,60. Довж. 700 м, з тверд. покриттям. Має пров.  Військовий. Прокладена в першій пол. 19 ст. за ген. планом забудови міста 1802. Перейменована 1985 на честь Олександра Кузьмовича Алгазіна Героя Рад. Союзу.   1900 наліч. 21 володіння, 25 житл. будинків. На поч. 20 ст. на Військовій вул. мешкали козаки Дейнеки, Овдієнкі, Садові, Сидорки; міщани Волики, Короваї, Кравецькі, Мавли, Мірошниченки, Рашевські, Тирки, Хантілі, Чередниченки; селяни Кобзарі, Копильці, Кропиви, Назаренки, Холоди; родина почесного громадянина з селян Степана Онопрійовича Книша. У садибі міщанина Павленка містилося кустарне підприємство по обробці шкіри (чинбарня). На поч. 20 ст. міщанка Тауба Фаліковна Марієнгоф на куплених у Дроботьків і Гордієнків левадах у кінці вул. побудувала гарний житл. будинок, пивоварний та цегельний заводи. Нині на цій території розташ. цегельний завод №1 (буд. № 60). Забудована приватними житл. будинками. Збереглися пам'ятки народної архітектури: двоповерховий будинок заводчиків Марієнгофів з фасадом, прикрашеним фігурною цегляною кладкою (на терит. заводоуправління) поч. 20 ст., хата козака Сидорка (№ 32–а) 2–ї пол. 19 ст., будинок почесного громадянина із дворян Кривуші (№ 22) кін. 19 – поч. 20 ст.

 

ВІСІМНАДЦЯТОГО ВЕРЕСНЯ ВУЛИЦЯ (на Ракитному) – від вул. Андріївської (№№ 127, 129) на Сх. до поч. пров. Заводського, паралельно вул. Рокитній, перетинає вул. Молодіжну, Саксаганського, Івана Богуна (кол. О. Кошового), Героїв Крут (кол. Піонерську). У кінці вул. є прохід на вул. Гетьмана Сагайдачного (кол. Фрунзе). Майже посередині вул. перетинає залізнична колія. Закінчується буд. №№ 34, 37. Довж. 970 м, тверде покриття від колії до вул. Івана Богуна (в селищі з–ду "Будмаш"). Має провулок і в'їзд. Прокладена в 1949, названа на честь дня вигнання нацистських окупантів з  м. Прилуки. Забудована одноповерховими та багатоповерховими будинками. На ній розміщувалася фабрикака головних уборів "Корона".

 

ВЕЛИЧКА САМІЙЛА ВУЛИЦЯ (до 2023 року вул. ДОБРОЛЮБОВА у сх. частині міста, на Верхніх Кустівцях) – від вул. Василя Стуса (кол.  Богунської) (№№ 42, 44) на Пд. до вул. Педагогічної (кол.Чехова (№№ 49, 52), паралельно вул. Польовій, Білецького-Носенка. Закінчується №№ 44, 75. Довж. 425 м, без тверд. покриття. Забудова почалася 1955. Була названа Названа на честь М.О. Добролюбова (1836–61) – рос. літературного критика, публіциста. Забудована приватними житл. будинками. 

 

ВЕТЕРАНСЬКА ВУЛИЦЯ (кол. Міщанська, Борців революції; на Квашинцях) від вул. Івана Скоропадського (кол. Бособрода) (№№ 64,68) на Пд. до вул. Жмитра Шкоропада (кол. Калініна (№ 78), паралельно вул. Андріївській, Іванівській; перетинає вул. Київську, Героїв Небесної Сотні, Європейську, 1 Травня. Закінчується буд. №№ 78, 99. Довж. 1150 м, з тверд. покриттям. Має провулок Ветеранський. Прокладена у пер. пол. 19 ст. за ген. планом забудови міста 1802. У 1900 наліч. 55 володінь (у т.ч. 2 пустирі), 64 житл. будинки. Перша назва свідчить, що на ній мешкали переважно міщани. Перейменована 1925 на честь учасників революції 1917, які 1919 загинули й поховані в кол. сквері Борців Революції (нині Меморіал Вічної Слави).Рішенням міськради від 31.05.2001 вулиця отримала нову назву - Ветеранська. Забудована приватними житл. будинками. На ній  - школа №2. 

 

 

ВЕРБНА ВУЛИЦЯ (до 2023 року вул. РУСЬКА у сх. частині міста, на Кустівцях) – від вул. Київської (№№ 447, 749а) на Пн. до заплави Удаю. Закінчується №№ 41, 58. Довж. 700 м, без тверд. покриття. Має провулок. Утворена наприкінці 19 – на поч. 20 ст. Назву отримала через те, що на ній одними з перших поселилися вихідці з Росії – Лапкіни, Солохи. Так, Данила Солоху по вуличному і прозивали "руський". У кінці вулиці на Удаї була гарна купальня. Забудована приватними житл. будинками.

 

ВОКЗАЛЬНА ВУЛИЦЯ (кол. Пирятинська, Свердлова; у центрі міста) – від вул. Київської (№№ 174, 176)  на Пд. до залізнич. вокзалу, паралельно вул. Переяславській, Садовій, перетинає вул. Небесної Сотні (кол. Миколаївську), Європейську (кол. Костянтинівську), Вячеслава  Чорновала (кол. 1 Травня). Закінчується №№ 52, 61. Довж. 1250, з тверд. покриттям. Прокладена відповідно до ген. плану забудови міста 1802. Згідно з планом міста 1805 вулиця повинна була мати 3 квартали, далі йшли шляхи до м. Пирятина та м. Переяслава. У др. пол. 19 ст. вулиця одержала свою першу назву. Останній раз під назвою Пирятинська згадується 1894. Після побудови в 1893 залізниці і вокзалу прокладено четвертий квартал і в 1894 вулиця отримала нову назву – Вокзальна. У 1900 наліч. 39 володінь (в т.ч. 4 пустирі), 57 житл. будинків. 1919 перейменована на честь Свердлова Я. М. – рад. діяча. Рішенням міськради від 31.05.2001  вулиці повернута її історична назва - Вокзальна. Вулиця одна з перших замощена бруківкою. 

 

ВОЛОДИМИРА ВЕЛИКОГО  ВУЛИЦЯ (у пд. частині міста, на х. Данчича) від вул. Вячеслава Чорновола (кол. 1 Травня) на Пд. до залізниці. Закінчується №№ 7, 58. Довж. 740 м, частково (до буд. № 20) з тверд. покриттям.   1934 названа на честь Короленка В. Г. (1853–1921) – радянського  письменника. Утворена на т. зв. Данчиковому х–рі, заселеному в 19 ст. Одним з перших поселенців був кріпосний коваль Данчича Толок Трохим,   1908 його син на старому подвір'ї побудував новий будинок, який має архітектурну цінність (№10). На ній: кол. Міський сад.

2023 року рішенням Чернігівської ОДА вулиця перейменована на честь князя Володимира Великого

 

ВОЛОНТЕРСЬКА ВУЛИЦЯ - має протяжність 0,3 км. Отримала назву  згідно рішення Прилуцької  міської ради Чернігівської області “Про затвердження детальних планів територій для надання земельних ділянок учасникам бойових дій та сім’ям загиблих із числа осіб, які брали участь у виконанні завдань по здійсненню антитерористичної операції у східних областях України та присвоєння назв новоствореним вулицям та провулкам”. Вулиця Волонтерська знаходиться в мікрорайоні № 273 квартал.

 

ВОЛОШИНІВСЬКА  ВУЛИЦЯ (кол. Леваневського; у пн. частині міста на Кустівцях, на Волошинах) – від берега Удаю на Пд. Сх. до вул. Шарапівської  (№№ 36, 38). Закінчується №№ 29, 60. Довж. 500 м, без тверд. покриття. Має 1 провулок. Забудована в кінці 19 – поч. 20 ст. Першими поселенцямина ній були козаки Волошини, звідки й виникла назва кутка і вулиці.  Перейменована   1938 на честь С.О. Леваневського  рад. льотчика. Рішенням сесії міськради від 31.05.2001 вулиці повернута її історична назва - Волошинівська. Забудована приватними. житл. будинками. Біля вулиці річка має чисте плесо.

 

ВОРОНОГО ГЕОРГІЯ ВУЛИЦЯ - має протяжність 0,5 км. Названа на честь Георгія Вороного – математика, основоположника наукових напрямів у теорії чисел, алгебрі і геометрії. Середню освіту здобув у Прилуцькій гімназії. Вул. Георгія Вороного знаходиться в мікрорайоні Сорочинці.

 

Г

ГАЛАГАНІВСЬКА ВУЛИЦЯ (у 19 ст. – Валова–Базарна, після 1888 – Галаганівська, з 1925 – Кооперативна, з 1938 – Орджонікідзе; у центрі міста) – від Удаю (старої купальні) на Пд. до поч. вул. Соборної, паралельно вул. Садовій. Закінчується №№ 14, 39. Довж. 500 м, без тверд. покриття.  Одна з найдавніших вулиць міста, яка прослідковується на плані фортеці серед. 18 ст., помічена й на ген. плані забудови міста 1802. Остаточно сформувалася в кінці 19 – на поч. 20 ст. У 1900 наліч. 12 володінь, 17 житл. будинків. У др. пол. 19 ст. Частина вулиці від Удаю до сучас. вул. Шевченка називалася Валовою, а далі, до вул. Київської, – Базарною. Після смерті почесного громадянина міста, кол. предводителя дворянства Григорія Павловича Галагана (1819–88) вся вулиця була перейменована в Галаганівську.  Постановою міськради  1938 вулиця розділена на дві - Орджонікідзе й Мічуріна. Рішенням сесії міськради від 31.05.2001 обом вулицям повернуті їхні історичні назви - Галаганівська  і Валова.  На Галаганівсікій вулиці зосереджені найцінніші пам'ятки архітектури міста: Полкова скарбниця поч. 18 ст. (№ 25); Миколаївська церква (поч. 18 ст.), Спасо-Преображенський собор (поч. 18 ст) , Різдва Богородиці собор (поч. 19 ст)., Стрітенська церква (1889). На вул. також розташовані: дерев'яний особняк вчителя Вермена, облицьований лекальною цеглою, побудований 1912 (№ 13); флігель гімназії жіночої тепер з добудовою – Центр науково–технічної творчості молоді (№12).

 

ГВАРДІЙСЬКА ВУЛИЦЯ - див. КОНОВАЛЬЦЯ ЄВГЕНА

 

ГЕРОЇВ ПРИЛУК ВУЛИЦЯ (до 2023 року вул. БОБРОВА, кол. вул. Кільцева та частина вул. Гірняка) у пн. частині міста – від р. Удаю на Зх., через Лапинці й Сорочинці. Перетинає вул. Густинська (кол. Комінтерна), Петра Дорошенка (кол. Гірняка), Архиповича (кол. Ковалівську), Сорочинську (кол. Шмідта), Фабричну, закінчується буд. №№ 57, 122. Довж. 2750 м, з твердим покриттям (від поч. до вул. Фабричної). Має 2 провулки. Була названа 1983 на честь Федора Олександровича Боброва – Героя Рад. Союзу. Вулиця забудована приватними житл. будинками. З 2023 року присвячена Героям Прилук, які боронили місто та нашу державу у всі часи.

 

 

ГЕРОЇВ АТО ВУЛИЦЯ - має протяжність 0,3 км. Отримала назву  згідно рішення Прилуцької  міської ради Чернігівської області “Про затвердження детальних планів територій для надання земельних ділянок учасникам бойових дій із числа осіб, які беруть (брали) участь у виконанні завдань по здійсненню антитерористичної операції у східних областях України, сім’ям загиблих із числа осіб, які брали участь у виконанні завдань по здійсненню антитерористичної операції у східних областях України, та присвоєння назв новоствореним вулицям та провулкам”. Вулиця Героїв АТО знаходиться в мікрорайоні № 273 квартал.

 

ГЕРОЇВ КРУТ ВУЛИЦЯ (до 2023 року вул. Піонерська  у пд. частині міста, на Рокитному) від вул. Братів Ревуцьких (кол. Паризької Комуни) (залізн. мосту) на Пд. до пров. Гетьмана Сагайдачного (кол. Фрунзе), паралельно вул. Гетьмана Сагайдачного (кол. Фрунзе), Івана Богуна (кол. О. Кошового), перетинає вул. 18 вересня, Рокитну. Закінчується №№ 44, 45. Довж. 800 м, без тверд. покриття. Має 1 провулок. Прокладена   1950, а  забудова останнього  кварталу на терит. кол. цегельного з–ду № 2 почалася 1990. На вул. міститься: кол. військове містечко № 14,   побудоване 1951. Забудована приватними  житл. будинками. 

 

ГЕРОЇВ ЧОРНОБИЛЯ ВУЛИЦЯ - має протяжність 1,4 км. Попередня назва вул. Червоноармійська, Петропавлівська перейменована згідно рішення Прилуцької  міської ради від 4 листопада 2023 р. на виконання законів України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії». Названа на честь ліквідаторів Чорнобильської катастрофи. Вул. Героїв Чорнобиля знаходиться в мікрорайоні Плискунівка.

 

ГІМНАЗИЧНА ВУЛИЦЯ (кол. Кладовищенська, Жовтнева; у центрі міста, на Броварках) – від вул. Берегової (NoNo 12, 18) на Пд. до вул. Вячеслава Чорновола (кол. 1 Травня) (No 129), паралельно вул. Садовій, Котляревського, перетинає вул. Гоголя, Шевченка, Соборну, Київську,  Ковальську (кол. Гнідаша), Європейську (кол. Костянтинівську). Закінчується NoNo 91, 138. Довж. 1675 м, з твердим покриттям від вул. Гоголя і до кінця. Має 3 провулки. Прокладена в пер. пол. 19 ст. за ген. планом забудови міста 1802. Остаточно сформувалася наприкінці 19 – на почат. 20 ст. Спочатку  на якій  розміщувався міський цвинтар, називалася Кладовищенською. Вперше така назва зустрічається в документах 1888. Останній раз – 1893.   1896 мала назву "Кладовищенська–Гімназична". У документі за 1897 вперше згадана назва вул. Гімназична. Точна дата перейменування не визначена. Можливо, це відбулося 1894, коли відмічалося 20–річчя Гімназії чоловічої.   Вул. Гімназичну прилучани  ще називали Благородною, бо на ній проживала здебільшого міська знать, зокрема, предводитель дворянства Милорадович, директор гімназії Вороний, протоієрей Галабутський та ін. У 1900 наліч. 88 володінь (у т.ч. 1 пустир), 113 житл. будинків. На вулиці збереглися цілі квартали старої забудови, серед них привертають увагу пам'ятки дерев'яної та мурованої архітектури. Рішенням сесії міськради від 31.05.2001 вулиці повернута її історична назва. Забудована приватними. житл. будинками. На ній між вул. Європейською (кол. Костянтинівською) і Вячеслава Чорновола (кол. 1 Травня) розташ. старе кладовище (див. Кладовище центральне).

 

ГОГОЛЯ ВУЛИЦЯ (кол. Трьохсвятительська; у центрі міста) – від вул. Галаганівської (№ 9) на Сх. до вул. Перемоги (№№ 54, 56а  на Кустівцях), паралельно вул. Береговій, Шевченка, перетинає вул. Садову, Гімназичну, Котляревського, Леонтовича (кол. Пушкіна), Ярмаркову, Кустівську, Героїв Чорнобиля (кол. Червоноармійську), Житня (кол. Щорса). Закінчується буд.№№193, 194. Довж. 2350 м. Від вул. Гімназичної до вул. Садової з тверд. покриттям. Має 5 в'їздів. Прокладена за ген. планом забудови міста 1802. Отримала назву від Трьохсвятительської церкви, що міститься на ній. У 1900 наліч. 132 володіння (у т.ч. 14 пустирів), 144 житл. будинки. Перейменована 1925 на честь Миколи Васильовича Гоголя (1809–52) видатного українського письменника. Вулиця забудована приватними житл. будинками. На ній:  кол. Лазня (на поч. 20 ст. – училище), Трьохсвятительська церква.

 

ГОЛУБІВСЬКА ВУЛИЦЯ - має протяжність 0,5 км. Назву отримала через своє розташування, оскільки вулиця розташована в напрямку с. Голубівка. Вул. Голубівська знаходиться в мікрорайоні № 273 квартал.

 

ГОРЛЕНКІВ РОДИНИ (до 2017 р. вул. Волочаївська, на Сорочинцях; куток Арихти) – від вул. Миру (№№ 40, 42) на Пн. Сх. до вул. Фабричної (№№ 60, 62), паралельно вул. Миру. Закінчується буд. №№17–а, 22. Довж. 250 м, без тверд. покриття. Має пров. Названа ім’ям ст. Волочаївки на Далекому Сході, де 12.02.1922 між Червоною армією та білогвардійськими військами відбувся бій. З 2015 року вулиця названа на честь родини Горленків – відомий український козацький рід прилуцького походження, який мав цілий ряд яскравих представників громадсько-політичного життя України, а саме прилуцькі полковники Лазар та Дмитро Горленки, Святий Іоасаф Білгородський, В.П. Горленко – етнограф, дослідник, літературознавець. Забудована приватними житл. будинками.

 

ГОСТИННА ВУЛИЦЯ - має протяжність 0,5 км. Попередня назва вул. Богданівська, перейменована згідно рішення Прилуцької  міської ради “Про перейменування вулиць міста” від 31 травня 2001 р. Відповідно до Закону “Про місцеве самоврядування в Україні”, п.3 Розпорядження облдержадміністрації № 219 від 03.05.2001 року та з метою відновлення історії рідного краю, пропозицій громадян міста, міська рада вирішила: перейменувати вулиці міста, присвоївши їм історичні назви. Вулиця Гостинна знаходиться в мікрорайоні № 273 квартал.

 

ГРУШЕВСЬКОГО ВУЛИЦЯ - має протяжність 0,5 км. Названа на честь Михайла Грушевського – історика, літературознавеця, соціолога, публіциста, письменника, політичного, громадського та державного діяча, автора 2000 тисяч праць в галузі української й світової історії, історіографії, літератури, соціології, етнографії, археології, спеціальних історичних дисциплін, що збагатили європейську і національну науку. Вул. Грушевського знаходиться в мікрорайоні № 273 квартал.

 

ГУСТИНСЬКА ВУЛИЦЯ (кол. Комінтерна, у пн. частині міста, на Лапинцях) від перехрестя вул. Незалежності, Фабричної та Сорочинської (кол. Шмідта) на Бродках на Пн., перетинає вул. Героїв Прилук (кол. Боброва). Закінчується №№ 109, 160 на "П'ятихатках". Довж. 2300 м, з твердим покриттям (бетон). Має провулок та в'їзд. До 1934 не мала назви, це був шлях на Густиню, Маціївку, Вільшану, Ічню. На ній: в кол. буд. Льодіна після 1917 містився сільбуд, з 1930 – контора к–пу "Червоний махорочник", терит. Тютюнової компанії "ВАТ–Прилуки". Забудована приватними житл. будинками.

 

Д

 

ДАНЧИЧА ВУЛИЦЯ (у пд. частині міста, на Ракитному) – від вул. Франка на Сх., паралельно вул. Квітневій, Яготинській. Закінчується №№ 21, 22. Довж. 275 м, без тверд. покриття. Прокладена на Малківському полі 1994. Названа на честь Данчича Михайла Івановича власника хутора, що містився поблизу,  прилучанина, титулярного радника, який працював у Прилуцькому земському суді, краєзнавця, колекціонера  старовинних рукописів. У 1845 Т. Г. Шевченко, працюючи в Прилуках у складі Археографічної комісії, вивчав і малював старовинні пам'ятки Прилуччини. У цей час він заприятелював з М. І. Данчичем і намалював його в капелюсі, халаті, з косою на плечі. Вул. забудовується індивід. житл. будинками.

 

ДАЧНА ВУЛИЦЯ (у сх. частині міста, на Верхніх Кустівцях) – від вул. Київської (буд. №№ 312а, 314) на Пд. до вул. Європейської (кол. Костянтинівської) (№№ 269, 273), перетинає вул. Коцюбинського. Закінчується буд. №№ 30, 33. Довж. 475 м, з тверд. покриттям. Прокладена 1956, забудована приватними житл. будинками.   У  буд. № 29  мешкав Олексій Андрійович Денисенко (1922–1991)  відомий краєзнавець Прилуччини.

 

ДЕРКАЧА СЕРГІЯ ВУЛИЦЯ - має протяжність 0,2 км. Отримала назву  згідно рішення Прилуцької  міської ради Чернігівської області від 26 червня  2018 р.  “Про присвоєння назв новоствореним вулицям та провулкам”. Сергій Декач з червня 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Загинув у Луганській області, підірвавшись на фугасній міні. У зоні АТО провів лише 45днів. Вулиця Сергія Деркача знаходиться в мікрорайоні М’ятно-дослідної станції.

 

ДЗЮБИ ІВАНА ВУЛИЦЯ (до 2023 року вул. ЗІНЬКОВИЧА у пд. частині міста, на Рокитному)  – від вул. Рокитної (NoNo 34, 36) на Пд. до вул. Ігоря Сікорського (кол. Челюскінців) (NoNo 27, 29), паралельно вул. Саксаганського, Молодіжній. Закінчується NoNo 13, 14. Довж. 210 м, без тверд. покриття. Має провулок. Забудова  почалася 1952 робітниками цегельного з–ду № 2. Перші 10 будинків збудовані з саману. Названа на честь Митрофана Івановича Зіньковича (1900–43) – генерал–майора, Героя Рад. Союзу, похованого в Прилуках у сквері Меморіалу Вічної Слави. У 2023 р. вулицю перейменували на честь Івана Дзюби (26.07.1931 с. Миколаївка  Волноваський р-н, Донецька обл. – 22.02.2022, м. Київ) – український літературознавець, літературний критик, громадський діяч, дисидент радянських часів, Герой України, академік НАН України, один із засновників «Народного Руху України». Він говорив: "Шістдесятників об'єднувало усвідомлення трагічного становища української мови". Забудована приватними. житл. будинками.

 

ДІДІВСЬКА ВУЛИЦЯ має протяжність 0,5 км. Назву отримала через своє розташування, оскільки вулиця розташована неподалік с. Дідівці. Вул. Дідівська знаходиться в мікрорайоні № 273 квартал.

 

ДОБРОСУСІДСЬКА ВУЛИЦЯ – має протяжність 1 км. До 2000 року знаходилася на території колишніх земель Малківської сільської ради. Постановою Верховної Ради України від 22.06.2000 р. № 1837-ІІІ вулиця приєднана до житлового кварталу №173 м. Прилуки.

 

ДОРОШЕНКА ПЕТРА ВУЛИЦЯ (до 2015 року вул. Гірняка у пн. частині міста) – від вул. Архиповича (кол. Ковалівської), вул. Героїв Прилук (кол. Боброва) (на Сорочинцях) на Сх. до вул. Густинської (№№ 37, 39а на Лапинцях), перетинає вул. Незалежності. Закінчується буд.№№ 29, 36. Довж. 475 м, без тверд. покриття. Має провулок. Названа на честь голови Лапинського колгоспу "Червоний махорочник" О. П. Гірняка, вбитого селянами під час голодомору й колективізації. На вулиці росте багатовіковий дуб - пам'ятка природи місцевого значення (біля буд. №11 – кол. садиба поміщика Маричевського). Забудована приватними житл. Будинками.

 

ДУБИНСЬКОГО ВУЛИЦЯ (у зх. частині міста, на Мединщині, "на леваді") – від вул. Мединська (кол. П. Юрченка на Пд. Сх. до Удаю, між вул. Мединською, Маслова, перетинає вул. Миротворців (кол. Інтернаціоналістів), закінчується №№ 33, 94. Довж. 930 м, без тверд. покриття. Прокладена у новому масиві на кол. полі Дослідної станції.   Названа на честь Івана Яковича Дубинського – Героя Рад. Союзу. Ведеться забудова вул. приватними житл. Будинками.

 

ДУБОГАЇВСЬКА ВУЛИЦЯ - має протяжність 0,3 км. Попередня назва вул. Садова, перейменована згідно рішення Прилуцької  міської ради “Про перейменування вулиць міста” від 31 травня 2001 р. Відповдно до Закону “Про місцеве самоврядування в Україні”, п.3 Розпорядження облдержадміністрації № 219 від 03.05.2001 року та з метою відновлення історії рідного краю, пропозицій громадян міста, міська рада вирішила: перейминувати вулиці міста, присвоївши їм історичні назви. Вулиця Дубогаївська знаходиться в мікрорайоні Рокитне.

 

Є

 

ЄГОРІВСЬКА ВУЛИЦЯ (у сх. частині міста) – від проїзду з вул. Київської (No 354) на Пн. Сх. до пров. Садового (в с*. Єгорівці). Закінчується буд. NoNo 20, 23. Довж. 180 м, з тверд. покриттям. Прокладена 1966 в селищі нафтовиків на терит. Дідовецької сільради, названа Садовою вулицею, забудована приватними житл. будинками.   1991 вулиця підпорядкана місту, назва її змінена. У 19 та на поч. 20 ст. тут містився Штондин ліс, в якому наприкінці 19 ст. любив бувати видатний історик М. І. Костомаров під час перебування в с. Дідівцях у садибі своєї дружини Аліни. 

 

ЄДНОСТІ ВУЛИЦЯ- має протяжність 0,2 км. Отримала назву  згідно рішення Прилуцької  міської ради Чернігівської області від 26 червня  2018 р.  “Про присвоєння назв новоствореним вулицям та провулкам”. ВулицяЄдності знаходиться в мікрорайоні М’ятно-дослідна.

 

ЄВРОПЕЙСЬКА ВУЛИЦЯ ( до 2023 року вул. Констянтинівська, кол. Лібкнехта Карла; початок на Квашинцях)  – від вул. Військова (кол. Алгазіна) на Сх., через центр міста на Кустівці, до поч. вул. Білецького–Носенка, паралельно вул. Небесної Сотні (кол. Миколаївській),  Ковальській (кол. Гнідаша), Вячеслава Чорновола (кол. 1 Травня), перетинає вул. Козачу, Андріївську, Ветеранську, Іванівську, Земську, Переяславську, Вокзальну, Садову, Гімназичну, Котляревського, Леонтовича (кол. Пушкіна), Ярмаркову, Івана Мельниченка (кол. Комсомольську), Житню (кол. Щорса), Перемоги, Б. Хмельницького, Констянтина Острозького (кол. П. Осипенко), Бербну (кол. Раскової), Польову. Закінчується №№ 234, 285. Довж. 4520 м, з тверд. покриттям. Має 3 провулки і 2 в'їзди, пров. Іподромний та в'їзд Тупий. Прокладена в 1–й пол. 19 ст. за ген. планом забудови міста 1802. 1900 наліч. 73 володіння (у т.ч. 6 пустирів), 92 житл. будинки.  1925 названа іменем Карла Лібкнехта  – німецького комуніста. Рішенням сесії міськради від 31.05.2001 вулиці повернута назва - Костянтинівська.  Збереглися старі будинки, які є пам'ятками народної архітектури (№№ 95, 138 та ін.).  Квартал від вул. Гімназичної до вул. Котляревського займає старе Кладовище центральне; у кварталі між вулицями Котляревського і Леонтовича (кол. Пушкіна) була побудована  міська лазня. Забудована багатоповерховими та одноповерховими житл. будинками.

 

 Ж

ЖДАНОВИЧА ВУЛИЦЯ (до 2023 року вул. 8 Березня у зх. частині міста на Мединщині) – від кінця вул. Трубарівської на Сх. до вул. Ждановича (№№ 14, 16), перетинає вул. Михайла старицького (кол. Чкалова). Закінчується №№ 34, 37. Довж. 450 м, без твердого покриття. Має 2–й пров. 8 березня (1–й пров. перейменований і став вул. Ждановича). Прокладена 1950. Названа на честь Сергія Миколайовича Ждановича (12.03.1894, м. Чуднів – 1964, м. Прилуки) - хірург, заслужений лікар України. Забудована приватними житлов. будинками.

 

ЖИТНЯ ВУЛИЦЯ (до 2023 року вул. Щорса у сх. частині міста, на Кустівцях) – від вул.   Берегової Руди (№№ 36, 38)  на Пд. Сх. до початку вул. Василя Стуса (кол. вул. Богунської) (навпроти подвір'я педучилища), паралельно вул. Житня (кол. вул. Червоноармійській),  Перемоги; перетинає вул. Берегову, Гоголя, Шевченка, Соборну, Київську, Європейську (кол. Костянтинівську), Авіації. Прокладена  відповідно до ген. плану забудови міста 1802. Забудована в кінці 19 – на початку 20 ст. Має провулок та в'їзд.  Первісну назву вулиця отримала в зв'язку з виходом її на житні поля. Початок вулиці (до буд. № 10а) до 1938  називався Рудою.   1938 перейменована на честьМ.О. Щорса (1895–1919). 2023 року вулиці повернута її історична назва.

 

ЖУРАВСЬКА ВУЛИЦЯ - має протяжність 0,5 км. Назву отримала через своє розташування в напрямку с. Журавка. Вул. Журавська знаходиться в мікрорайоні № 273 квартал.

 

З

ЗАБАШТИ ЛЮБОВІ ВУЛИЦЯ (до 2023 року вул. Гайдара на Верхніх Кустівцях) – від вул. Василя Стуса (кол. Богунської) (№№ 6, 8) на Пд. Сх. до вул. Польової (№№ 90, 92), паралельно вул. Педагогічної (кол. Чехова). Закінчується №№ 25, 42. Довж. 525 м, без тверд. покриття. Має провулок. Прокладена 1963. Названа на честь Аркадія Петровича Гайдара (1904–41) –  рад. письменника.  2015 року вулиця отримала ім’я нашої землячки Любові Забашти (3 лютого 1918, Прилуки — 21 липня 1990, Хмільник) — українська та радянська поетеса, драматургиня, прозаїкиня, член Спілки письменників СРСР. Вулиця забудована приватними житл. будинками.

 

ЗАВІТНЕВИЧА ВАСИЛЯ ВУЛИЦЯ (до 2023 року вул.  Колективна у пн. частині міста, на Сорочинцях, на Литвинівщині) – від проходу на вул. Піщану (№№ 20, 24) на Пд. до вул. Ковалівської. Від № 23 до кінця, бік вулиці з непарними номерами називається Колективною, а парний  Архиповича (кол. Ковалівської). Між вул. Архиповича та Лісною  є проїзд на вул. Лісну. Закінчується №№ 14, 37. Довж. 360 м, без тверд. покриття. Прокладена  1964. 2023 року перейменовано на честь Василя Завітневича. Василь Прокопович Завітневич (24.04.1899, с. Замістя Прилуцького р-ну — 25.03.1983, м. Саут-Баунд-Брук  США) - український педагог, юрист, літературознавець, мовознавець, музикознавець, хоровий диригент. Забудована 4–х квартирними будинками УБР і водоканалу, приватними житл. будинками.

 

ЗАЇЗДНА ВУЛИЦЯ - дивіться Мірюти Юрія. 

 

ЗАЛІЗНИЧНА ВУЛИЦЯ (у пд.–сх. частині міста) – від вул. Пирятинської (NoNo 73, 75) на Пн. Сх. до вул. Євгена Коновальця (кол. Гвардійської), паралельно вул. Січових Стрільців (кол. Островського),  Паркова (кол. Воровського), перетинає вул. Миколи Маркевича (кол. Чернишевського), Світанкова (кол. Л. Толстого), Л. Українки, Івана Мазепи (кол. Ватутіна). Закінчується NoNo 45, 82. Довж. 1000 м, без тверд. покриття. Назву отримала від перших   поселенців- залізничників. Забудована приватними  житл. будинками. Наприкінці вулиці є сквер.

 

ЗАМОСТЯНСЬКА ВУЛИЦЯ (у пн. частині міста, на Лапинцях) від лугу на Пд. до 1–го пров. Замостянського, паралельно 3–му і 4–му пров. Замостянським. Закінчується NoNo 11, 14. Довж. 160 м, без тверд. покриття. Забудована в 1970–х рр. Назву отримала від с. Замостя, яке розташ. поблизу. Має 4 провулки. На терит. вул. й провулків був маєток і землі поміщиків Кочубеїв. Від маєтку до Удаю прокопані канали, ставки з штучними острівцями. 

 

ЗАХІДНА ВУЛИЦЯ (у зх. частині міста) – від вул. Мірюти (кол. Вавілова) (No 46–б) на Сх. (понад залізничною колією на Бахмач) до вул. Київської (NoNo 21, 23). Перетинає вул. Івана Сірка (кол. Лермонтова). Закінчується NoNo 25, 52. Довж. 500 м, без тверд. покриття. Забудована приватними житл. будинками. Будівництво продовжується.

 

ЗЕЛЕНА ВУЛИЦЯ (у пд. частині міста, на Рокитному) – від вул. Колгоспної (NoNo 46, 48) на Пд., паралельно вул. Франка. Закінчується NoNo 11, 12. Довж. 700 м, з тверд. покриттям. Має 2 провулки. Прокладена 1948. Забудована приватними житл. будинками. У 1930–х рр.  ця ділянка землі належала кустівському колгоспу Прилуцької міськради, тут містилися тваринницькі ферми (No 14). 1959 землі разом з будівлями були передані малківському колгоспу, а ферми – відгодівельному радгоспу, який до цього містився на терит. сучасного нового ринку. Нині ведеться забудова вул. від 1–го пров. Зеленого до вул. Малківської.

 

ЗЕЛЕНА 744 ВУЛИЦЯ (у пд. частині міста, на Рокитному). У 1930–х рр.  ця ділянка землі належала кустівському колгоспу Прилуцької міськради, тут містилися тваринницькі ферми (No 14). 1959 землі разом з будівлями були передані малківському колгоспу, а ферми – відгодівельному радгоспу, який до цього містився на терит. сучасного нового ринку. Нині ведеться забудова вул. від 1–го пров. Зеленого до вул. Малківської.

 

ЗЕМСЬКА ВУЛИЦЯ (кол. Старо–Іванівська, Маркса Карла; у центр. частині міста, на Квашинцях) – від вул. Івана Скоропадського (кол. Бособрода) (№№ 94, 100) на Пд. до вул. Дмитра Шкоропада (кол. Калініна) (залізничної колії), паралельно вул. Іванівській, Переяславській, перетинає вул. Київську, Героїв Небесної Сотні (кол. Миколаївську), Європейську (кол. Костянтинівську), Вячеслава Чорновола (кол.1 Травня). Закінчується №№ 72, 77. Довж. 1250 м, з тверд. покриттям. Прокладена в пер. пол. 19 ст. за ген. планом забудови міста 1802. Найдавніша її назва -  Старо–Іванівська (згадана в  книзі В. Маценка 1888), пов'язана з тим, що перша дерев. Іванівська ц–ва була збудована (1709)  на розі сучасних вулиць Скоропадського та Земської. Мурована Іванівська ц–ва споруджена (1865) на новому місці; причому вул., де вона є й тепер, стала називатися Іванівською. Старо–Іванівська вул. перейменована на Земську наприкінці 19 ст., коли відмічалося 25–річчя введення місцевого (земського) управління. У 1900 наліч. 33 володіння (у т.ч. 2 пустирі), 51 житл. будинок.   1925 вул. названа іменем Маркса Карла  теоретика комуністичної ідеології. Рішенням сесії міськради від 31.05.2001 вулиці повернута її історична назва - Земська. Забудована багатоповерховими та одноповерховими житл. будинками. 

 

ЗЛАГОДИ ВУЛИЦЯ має протяжність 0,4 км. Отримала назву  згідно рішення Прилуцької  міської ради Чернігівської області “Про затвердження детальних планів територій для надання земельних ділянок учасникам бойових дій із числа осіб, які беруть (брали) участь у виконанні завдань по здійсненню антитерористичної операції у східних областях України, сім’ям загиблих із числа осіб, які брали участь у виконанні завдань по здійсненню антитерористичної операції у східних областях України, та присвоєння назв новоствореним вулицям та провулкам”. Вулиця Героїв АТО знаходиться в мікрорайоні Сорочинці.

 

 

І

ІВАНІВСЬКА ВУЛИЦЯ (кол. Драгоманова; у центр. частині міста, на Квашинцях) – від вул. Івана Скоропадського (кол. Бособрода) (№ 86) на Пд. до вул. Дмитра Шкоропада (кол. Калініна) (№ 95), паралельно вул. Ветеранській, Земській, перетинає вул. Київську, Героїв Небесної Сотні (кол. Миколаївську), Європейську (кол. Костянтинівську), Вячеслава Чорновола (кол.1 Травня). Закінчується №№ 77, 90. Довж. 1175 м, із тверд. покриттям. Має 2 провулки. Прокладена у пер. пол. 19 ст. за ген. планом забудови міста 1802. Назву отримала від Іванівської ц–ви, побудованої  1865. У 1900 наліч. 55 володінь (у т.ч. 4 пустирі), 66 житл. будинків. 1925 перейменована в честь М.П. Драгоманова (1841–95) – укр. публіциста, історика, літературознавця, фольклориста. Рішенням сесії міськради від 31.05.2001 вулиці повернута її історична назва. Забудована, в основному, приватними  житл. будинками. На поч. 20 ст. тут містилася пожежна команда, тютюнова ф–ка Володарського (1915 згоріла).

 

ІВАХНЕНКА ОЛЕКСАНДРА ВУЛИЦЯ (до 2015 року вул. Пархоменка у сх. частині міста, на Плискунівці)  – від пров. Пархоменка 9№№ 5, 5а) на Пд., паралельно вул. Миколи Костомарова (кол. Луначарського). Закінчується №№ 21, 30. Довж. 300 м, без тверд. покриття. Має 1 провулок. Прокладена 1956. Між буд. №11 і 13 розміщене невеличке кладовище, на якому ховали своїх рідних Клязники, Зайці, Яковенки; останнє поховання –1960. Кладовище не огороджене. Вул названа ім’ям О. Я.Пархоменка (1886–1921) – учасника громадянської війни.  2015 року вулиця отримила ім’я Олександра Івановича Івахненка – заслужений художник України, лауреат Державної премії ім. Т.Г.Шевченка, член-кореспондент Академії мистецтв України. Забудована приватними житл. будинками.

 

ІВКІВСЬКА ВУЛИЦЯ має протяжність 0,4 км. Назву отримала через своє розташування, оскільки вулиця розташована в напрямку с. Івківська. Вул. Івківська знаходиться в мікрорайоні № 273 квартал.

 

ІНДУСТРІАЛЬНА ВУЛИЦЯ - має протяжність 1,5 км. Назву отримала через те, що вона розташована у промисловій зоні, яка колись була основним промисловим центром міста. Її історія тісно пов'язана з розвитком промисловості в Прилуках, зокрема з роботою заводів та фабрик. Вул. Індустріальна знаходиться в мікрорайоні № 273 квартал.

 

К

КАЛИНОВА ВУЛИЦЯ має протяжність 0,5 км. Попередня назва вул. Незалежності, що знаходилася на території колишніх земель Малківської сільської ради, та відійшла до земель Прилуцької міської ради згідно Постанови Верховної Ради України від 22.06.2000 року №1837-ІІІ “Про зміни меж міста Прилуки Чернігівської області”. Назва вул. Калинова отримала, згідно рішення Прилуцької міської ради Чернігівської області від 19 січня 2006 р. “Про найменування та перейменування вулиць міста”. Вулицю Калинову приєднано до житлового кварталу № 173.

 

КАР'ЄРНА ВУЛИЦЯ (у пн. частині міста, на Сорочинцях) від р. Удай (куток "Бабуки" – так по вуличному називали Котеленців, які тут проживали) на Пн.Сх. до вул. Фабричної     ( №№ 98,100а), далі на Сх. на Ковалівку до стадіону Тютюнової компанії "ВАТ–Прилуки". Перетинає вул. Фабричну, Сорочинську (кол. Шмідта), Архиповича (кол. Ковалівську), Незалежності. Закінчується №№ 34, 39. Довж. 840 м, без тверд. покриття. Назву отримала в зв'язку з тим, що біля неї на березі р. Удаю був кар'єр торфорозробки (суч. пляж "Бабуки"). Забудована приватними житл. будинками.

 

КУСТІВСЬКА ВУЛИЦЯ (кол. Раковського (1925–37), 5 грудня (1937–89), Кустівська (1989-2001); на Кустівцях) (нова Кустівська)  – від вул. Берегової ( №№ 84, 88) на Пд. до вул. Київської  ( №№ 357, 361), паралельно вул. Ярмарковій, Житній (кол.Червоноармійській), перетинає вул. Гоголя, Шевченка, Соборну. Закінчується №№ 56, 69. Довж. 750 м. Від вул. Шевченка й до кінця з тверд. покриттям. Має   пров. Прокладена у першій пол. 19 ст. за ген. планом забудови міста 1802.   1900 наліч. 24 володіння (у т.ч. 8 пустирів), 17 житл. будинків. На вулиці пам'ятки архітектури: Густинського монастиря заїжджий двір з Пантелеймонівською церквою (капличкою) (№№63, 65), буд. №34, який до 1917 належав Лівшицю. Рішенням сесії міськради від 31.05.2001 вулиці повернута назва – Михайлівська, 2023 року вулиця перейменована на вул. Кустівську. Забудована приватними житл. будинками.

 

КІЛЬЦЕВА ВУЛИЦЯ (до 2023 року вул. Дружби народів (об'їзний шлях) на пд.–сх. та пд. околиці міста) – від Ладанського шляху на Пд. до Комбінату хлібопродуктів № 2, перетинає вул. Пирятинську. Довж. 1500 м, з твердим покриттям (від Ладанського шляху). 

Цей район має ще назву – Південна промзона.

 

КВІТНЕВА ВУЛИЦЯ (у пд. частині міста, на Рокитному) від вул. Франка на Сх. до відгодівельного радгоспу "Прилуцький", паралельно вул. Незалежності, Данчичевої. Закінчується №№ 21, 22. Довж. 275 м, без тверд. покриття. Прокладена  в квітні 1994 на землях, що раніше належали колгоспу с. Малківки. Забудова приватними  житл. будинками.

 

КИЇВСЬКА ВУЛИЦЯ. (Ніжинська, Роменська, Ніжинсько–Роменська, Велика,  Олександрівська (до 1919), К. Лібкнехта (до 1924), Леніна (до 2001).  Головна і найстаріша вулиця міста. Простягається від в'їзду до міста з боку Ніжина, Києва (вул. Мірюти) у сх. напрямку до виїзду з міста на Ромни, Суми. Закінчується №№ 354, 519  с–щі нафтовиків, розташованому в с*. Єгорівці. Довж. 7900 м, з тверд. покриттям. Спочатку це були Київський та Роменський шляхи, що йшли від брам фортеці 18 ст. О. Шафонський 1785 зазначав про вулиці міста:   "велика Київська від самої фортеці крізь передмістя Квашинці до Київського виїзду іде... Вулиця велика Роменська починається від валу та брами Роменської і продовжується прямо через передмістя Броварки, Кустівці та Плискунівку, до виїзду Роменського".   1802 складено план міста з чіткою регулярною сіткою вулиць і кварталів. За цим планом старі вулиці були  об'єднані в одну центральну, яка спочатку складалася з двох частин: від в'їзду з Зх. до сучас. Вул. Вокзальної називалася Київською (пізніше – 

Ніжинською), далі на Сх. – Роменською. В останній чверті 19 ст. вул. мала вже єдину назву: Ніжинсько–Роменська, яка наприкінці 19 ст. була перейменована в Олександрівську ім’ям імператора Олександра ІІІ. Вперше в історичних джерелах ця назва зустрілася 1897. Інтенсивна забудова почалася після великої пожежі 1831, яка майже повністю знищила старі будинки. Як і до пожежі, будувалися  одноповерхові дерев'яними будинки, але солом'яні стріхи з 1839 повинні були робити з розчином глини та гною. Перший (і єдиний в місті) двоповерховий кам'яний будинок під залізним дахом (Поштова контора) побудовано на пд.–зх. розі сучас. вул. Київської та Переяславської лише в 1814–17 рр. (зруйнований після продажу з торгів 1856). Згідно планам забудови міста на вулиці до 1840 були влаштовані Торгова та Ярмаркова площі, Кладовище Кустівське, побудовані полковий лазарет (на місці сучас. Меморіалу Вічної Слави), заїжджі двори (на пн.–сх. розі сучас. вул. Київської та Червоноармійської). За планом 1840 передбачалося побудувати на Ярмарковій площі: "Присутственные места", повітове казначейство, парафіяльне училище, поштовий кінний двір, тюремний замок, притулок. Як видно з плану 1888, на Ярмарковій площі було споруджено: гауптвахту, казначейство та тюремний замок. На вулиці до 1888 були також побудовані: пожежна каланча 2–га (на пд.–зх. розі сучас. вул. Київської та Іванівської; Іванівська ц–ва (1865), Поліцейське управління (навпроти Іванівської ц–ви, де потім була аптека), будинок Скоропадського, де розмістилася Гімназія чоловіча, казарми місцевих військ (навпроти тюремного замку). У 1900 наліч. 127 володінь (у т.ч. 9 пустирів), 181 житл. будинок. На розі вул. Київської та Михайлівської – Пантелеймонівська ц–ва;  у буд. № 172 до 1917 містився Російсько–Азіатський банк, на першому поверсі магазини; на місці сучас. житл. буд. № 174 на поч. 20 ст. містилися двоповерховий "Гранд–Отель" та   одноповерховий особняк купця Чайкіна,  на місці гуртожитку (№180) до 1917  містився двоповерховий будинок готелю з  кінотеатром "Віль де Парі", у 1920–30 рр. на 1–му поверсі - магазин "Торгсин", а на 2–му – Прил. Окружний музей; на розі вул. Київської та Садової, на місці 9–ти поверхового будинку  до 1917 містилася   пекарня Худіна і шевська майстерня. 

 

КЛИМАЧІВСЬКА ВУЛИЦЯ (у пд. частині міста, на Рокитному) – від вул. Франка на Сх. до відгодівельного радгоспу "Прилуцький", паралельно вул. 2–й Південній, Незалежності. Закінчується №№ 21,22.   Довж. 275 м, без тверд. покриття. Прокладена 1994 на землях, що належали  пайгоспу "Малківський". Названа на честь старовинного хутора Климачі (с*. Сухоярівка),  розташованого  неподалік. Ведеться забудова приватними житл. будинками.

 

 

КОВАЛЬСЬКА ВУЛИЦЯ (до 2023 року вул. Гнідаша і провулок Спартака (первісна назва Ларіонівський пров.) – від вул. Садової (№№ 75, 77) на Сх. до вул. Ярмаркової (№ 88), паралельно вул. Київської, Європейської (кол. Костянтинівської), перетинає вул. Гімназичну, Котляревського, Леонтовича (кол. Пушкіна). Закінчується буд.№№ 70, 77. Довж. 900 м, з тверд. покриттям. Прокладена в перш. пол. 19 ст. за планом забудови міста 1802. На поч. 20 ст. вул. називалася Кузнєчною  (вела до Ярмаркової площі, на якій містилися кузні).   1900 наліч. 45 володінь (у т.ч. 2 пустирі), 56 житл. будинків. Початок сучасної вулиці   називався Ларіонівським пров.,  з 1925  -   пров. Спартака. На ньому був відкритий піонерський клуб "Спартак",з слюсарними та столярними майстернями для школярів.   1985 вул. Кузнєчна перейменована на честь К.С. Гнідаша (1914–44) – Героя Рад. 2023 року вулиці повернуто історичну назву - Ковальську. Вулиця забудована приватними житл. будинками.

 

КОВАЛЕНКА ВУЛИЦЯ (до 2023 року вул. Сєрова у пд. частині міста, на Рокитному) – від пров. Гетьмана Сагайдачного (кол. Фрунзе) (№ 29) на Сх. до вул. Гетьмана Сагайдачного (кол. Фрунзе)  (№№ 84, 86), паралельно вул. Марії Примаченко (кол. Тімірязева). Закінчується №№ 27, 38. Довж. 550 м, без тверд. покриття. Має 1  провулок.   1939 вже існувала. Названа на честь В. О. Сєрова (1865–1911) – рос.  живописця.  2023 року вулицю перейменовано на честь наша земляка Юрія Коваленка - (27.07.1931, м. Прилуки – 22.07.2004, м Одеса) - український художник.  Забудована приватними житл. будинками.

 

КОНОВАЛЬЦЯ ЄВГЕНА ВУЛИЦЯ (до 2023 року ГВАРДІЙСЬКА, кол. Лохвицький шлях, Балицький шлях, вулиця 9 січня; у сх. частині міста) – від Вячеслава Чорновола (кол. вул. 1 Травня) та Пирятинської (біля автостанції) на Сх. у напрямку до селища Ладан, перетинає вул. Леонтовича (кол. Пушкіна), Перемоги, Польову. Закінчується буд.№№ 49, 98. Довж. 2500 м, з тверд. покриттям. На поч. 20 ст. це була околиця міста, де містився х. Данчича, а далі йшов шлях на Лохвицю. У 1934–37 рр., у зв'язку з перейменуванням с. Ладан у Балицьке, вул. також називалася Балицьким шляхом (назва проіснувала до арешту Балицького у 1937), потім – вул. 9 січня.  Названа  Гвардійською 16.09.1983. На ній пам'ятник на честь танкістів Другої світової війни, кафе "Прилуки" (№ 98). Забудована багатоповерховими і одноповерховими житл. будинками. 2023 р. рішенням Чернігівської ОДА вулиця отрамали назву на честь Євгена Коновальця (14 червня1891, с. Зашків, Львівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Жовківський район, Львівська область, Україна — 23 травня 1938, Роттердам, Нідерланди)  - український державний, військовий та політичний діяч, полковник Армії УНР, командир Січових Стрільців, член Стрілецької Ради, командант Української військової організації, голова Проводу українських націоналістів, засновник та перший голова Організації українських націоналістів.

 

КООПЕРАТИВНА ВУЛИЦЯ (у пд.–сх. частині міста). Складається з трьох окремих провулків між вул. Паркова (кол. Воровського) та  Промислова (кол. Войкова). Закінчується №№ 30, 49. Довж. 600 м, без тверд. покриття. Забудована індивід. житл. будинками, є невеличкий сквер.

 

 КОПИЛІВСЬКА ВУЛИЦЯ - має протяжність 0,5 км. Попередня назва вул. Медична, перейменована згідно рішення Прилуцької  міської ради “Про перейменування вулиць міста” від 31 травня 2001 р. Відповідно до Закону “Про місцеве самоврядування в Україні”, п.3 Розпорядження облдержадміністрації № 219 від 03.05.2001 року та з метою відновлення історії рідного краю, пропозицій громадян міста, міська рада вирішила: перейменувати вулиці міста, присвоївши їм історичні назви. Вулиця Копилівська знаходиться в мікрорайоні № 273 квартал.

 

КОРОЛЕНКА ВУЛИЦЯ (у пд. частині міста, на х. Данчича) від вул. Вячеслава Чорновола (кол. 1 Травня) на Пд. до залізниці. Закінчується №№ 7, 58. Довж. 740 м, частково (до буд. № 20) з тверд. покриттям.   1934 названа на честь Короленка В. Г. (1853–1921) – радянського  письменника. Утворена на т. зв. Данчиковому х–рі, заселеному в 19 ст. Одним з перших поселенців був кріпосний коваль Данчича Толок Трохим,   1908 його син на старому подвір'ї побудував новий будинок, який має архітектурну цінність (№10). На ній: кол. Міський сад.

2023 року рішенням Чернігівської ОДА вулиця перейменована на честь князя Володимира Великого. 

 

КОРОЛЕНКА 743 КМ - ПРОЦЕСІ ПЕРЕЙМЕНУВАННЯ

 

КОТЛЯРЕВСЬКОГО ВУЛИЦЯ (кол. Володимирська; у центр. частині міста, на Броварках) – від вул. Набережної (№ 15) на Пд. до вул. Вячеслава Чорновола (кол.1 Травня), Пирятинської,  Євгена Коновальця (кол. Гвардійської), паралельно вул. Гімназичній, Леонтовича (кол. Пушкіна), перетинає вул. Берегову, Гоголя, Шевченка, Соборну, Київську, Ковальську (кол. Гнідаша), Європейську (кол. Костянтинівську). Закінчується №№ 99/2, 106. Довж. 1800 м, з тверд. покриттям (бетон). Має 1 пров., 1 в'їзд, пров. Фортечний (кол. Гастелло). Прокладена в перш. пол. 19 ст. за ген. планом забудови міста 1802.   1900 наліч. 55 володінь (у т.ч. 1 пустир), 72 житл. будинки.  1981 вулиця продовжена від Європейської (кол. Костянтинівської) до вул. Вячеслава Чорновола (кол.1 Травня). З часу побудови мосту через р. Удай (в1970–х рр.) вул. стала основним шляхом сполучення між центром та заудайським р–ном, та між автотрасами Київ – Суми та Київ – Харків. Названа 1925 на честь Івана Петровича Котляревського (1769–1838) – укр. письменника і поета. На ній: Прилуцький міський та районний відділ внутрішніх справ  (№55 кол. будинок Маркевича та буд.№ 66), в буд. № 78 нар. і жив народний артист України М. Ф. Яковченко. 

 

КОБИЛЯНСЬКОЇ О. ВУЛИЦЯ (кол.4–а лінія; у пд.–сх. частині міста) – від вул. Світанкової (кол. Л. Толстого) (№ 35) до вул. Л. Українки (№ 38) , паралельно вул. Залізничній, Паркової (кол. Воровського). Закінчується № 17 (бік вул. з парними номерами відноситься до вул. Паркової). Довж. 210 м, без тверд. покриття. Названа на честь Кобилянської Ольги Юліанівни (1863–1942) – укр. письменниці. Забудована приватними житл. будинками.

 

КОСТОМАРОВА МИКОЛИ ВУЛИЦЯ (кол. Клари Цеткін; у сх. частині міста, на Плискунівці) – від Удаю і поч. пров. Миколи Костомарова (кол. Луначарського) на Пд. до вул. Київської ( №№ 475, 477). Закінчується №№ 43, 52а. Довж. 625 м, без тверд. покриття. Має 1 провулок. Перейменована 1934 на честь А. В. Луначарського – рад. діяча. Забудована приватними. житл. будинками. 2015 р. вулиця  перейменована на честь Миколи Івановича Костомарова   (4 (16) травня 1817, с. Юрасівка, Острогозький повіт, Воронезька губернія, Російська імперія — 7 (19) квітня 1885, Санкт-Петербург, Російська імперія) - історика, етнографа, громадського діяча, мислителя, співзасновника та активного учасника українського об’єднання Кирило-Мефодіївське братство.  

 

 

КРУГОВА ВУЛИЦЯ (у зх. частині міста на Квашинцях, на "Западенці")  складається з двох окремих провулків між вул. Квашинська (кол. Чапаєва) і Київською. Закінчується №№ 24, 65. Довж. 425 м, без тверд. покриття. Прокладена в 19 ст. на околиці міста, в улоговині, від чого й куток називався "Западня" або "Западенька". Названа іменем Г. І. Котовського  учасника громадянської війни. 2015 року вулиця отримала назву Кругова, яка відображає географічне розташування.  Забудована приватними житл. будинками.

 

КУРИЛЕНКА МИКОЛИ ВУЛИЦЯ - має протяжність 0,3 км. Названа на честь Куриленка МиколиІвановича  — українського краєзнавеця, автора 99 публікацій у пресі, де він піднімав питання повернення церкви її власності, відібраної за часів комунізму. Одним з перших на Прилуччині надрукував матеріали про Голодомор 1933 року та склав списки розстріляних вчителів та репресованих священиків. Уклав ілюстровані довідники про церкви Чернігівщини «Свята Чернігівська земля» та церкви Полтавщини «Полтавщина православна». Вул. Миколи Куриленка знаходиться в мікрорайоні № 273 квартал.

 

КОЦЮБИНСЬКОГО ВУЛИЦЯ (у сх. частині міста, на Верхніх Кустівцях) – від вул. Житня (кол. Щорса) (№№ 123, 125) на Сх. до парку, паралельно вул. Київській, Європейській (кол. Костянтинівській), перетинає вул. Перемоги, Польову, Дачну. Закінчується №№ 19,62. Довж.825 м, без тверд. покриття. Має 2 провулки. Утворена в першій пол. 20 ст. Названа на честь Михайла Михайловича Коцюбинського (1864–1913) – видатного укр. письменника і гром. діяча. У кварталі між вул. Перемоги та пров. Польовим розташ. старе Кладовище Кустівське. Забудована приватними житл. будинками.

 

КОЗАЧА ВУЛИЦЯ (у зх. частині міста, на Квашинцях) – від вул. Івана Скоропадського  (кол. Бособрода) (№№ 32, 38) на Пд. до початку  вул. В’ячеслава Чорновола (кол. вул. 1 Травня), паралельно вул. Військова (кол. Алгазіна), Андріївській, перетинає вул. Київську, Героїв небесної Сотні (кол. Миколаївську), Європейську (кол. Костянтинівську). Закінчується №№ 56, 69. Довж. 900 м., з тверд. покриттям. Має 1 в'їзд. Прокладена відповідно до ген. плану забудови міста 1802. Назву отримала через те, що на вул. проживало колись немало козаків. 1900 наліч. 17 володінь (у т.ч. 3 пустирі), 19 житл. будинків. 

 

КОЗАЧА ДРУГА ВУЛИЦЯ (у зх. частині міста, на Квашинцях). Прокладена понад заплавою р. Удай із Зх. на Сх. Забудовано лише один  бік вул. з парними номерами. На протилежному  боці – городи, ростуть дерева. Закінчується № 24. Довж. 270 м, без тверд. покриття. В'їзд з вул. Івана Скоропадського (кол. Бособрода) (№№ 31, 33). Прокладена в 1950, забудована приватними житл. будинками. 

 

КВАШИСЬКА ВУЛИЦЯ (до 2023 року вул. ЧАПАЄВА, кол. Ділова; у зх. частині міста, на Квашинцях). Початок від в'їзду (паралельно вул. Івана Скоропадського (кол.Бособрода) на Зх., від №17 на Пд. до Кладовища Квашинського; перетинає вул. Київську. Закінчується №№ 49, 100. Довж. 875 м, без тверд. покриття. Має провулок та в'їзд. Забудова почалася в 19 ст. Названа  1938 на честь Чапаєва В. І.(1887–1919) – учасника російсько-української війни.  2023 року вулиці повернута історична назва Квашинська. Забудована приватними житл. будинками.

 

 

                  Л

 

ЛАВРЕНЧУКА ВІКТОРА ВУЛИЦЯ - має протяжність 0,2 км. Отримала назву  згідно рішення Прилуцької  міської ради Чернігівської області від 26 червня  2018 р.  “Про присвоєння назв новоствореним вулицям та провулкам”. З червня 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Учасник оборони Міжнародного аеропорту «Луганськ», боїв у районі міста Луганськ. Загинув 8 грудня 2014 р. під час артилерійського обстрілу на Донецькому напрямку, нагороджений орденом “За мужність ” ІІІ ступеня посмертно. Вулиця Віктора Лавриненка знаходиться в мікрорайоні М’ятно-дослідна станція.

 

ЛАДАНСЬКА ВУЛИЦЯ (у пд.–сх. частині міста, за "Бамом") від вул. Євгена Коновальця (кол. Гвардійської) на Пд. до вул. Індустріальної, паралельно вул. Лісовської. Довж. 555 м, без тверд. покриття. Прокладена 1991 на полі. Крайня вул. з боку  с-ща Ладан. Ведеться забудова приватними житл. будинками.

 

ЛЕВКА ЛУ’ЯНЕНКА ВУЛИЦЯ У мікрорайоні М’ятно-дослідної станції (Мединщина). 2023 р. провулок  8 березня  став вулицею на честь Левка Григоровича Лук’яненко (24.08.1928, с. Хрипівка Чернігівська обл. – 07.07.2018, м. Київ) - український політичний та громадський діяч, дипломат, письменник, юрист та радянськийдисидент, учасник національного визвольного руху. Борець за незалежність України у ХХ ст., автор Акта проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року. голова Української асоціації дослідників голодоморів в Україні (1998). Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка.   Герой України (2005). 

 

ЛЕОНТОВИЧА МИКОЛИ ВУЛИЦЯ (до 2023 року вул. ПУШКІНА, кол. Підвальна; у центр. частині міста)  – від Удаю (на Броварках) на Пд. до пров. Пирятинського (№№ 7, 9), паралельно вул. Котляревського, Ярмарковій. Перетинає вул. Берегову, Гоголя, Шевченка, Соборну, Київську, Ковальську (кол. Гнідаша), Європейську (кол. Костянтинівську), Євгена Коновальця (кол. Гвардійську), пров. Фізкультурника. Закінчується №№ 128, 173. Довж. 2400 м. Від початку до вул. Шевченка і від вул. Євгена Коновальця (кол. Гвардійської) до кінця – без тверд. Покриття.  Має 2 провулки. Прокладена у пер. пол. 19 ст. за ген. планом забудови міста 1802. 1900 наліч. 24 володіння (у т.ч. 2 пустирі), 23 житл. будинки. Перейменована  1938 ім’ям Пушкіна О.С. – рос. поета, письменника, На поч. вулиці раніше були купальні: "Гачки" (так прозивали міщан Яковенків), "Бомба" (під час Другої світової війни на це місце влучила бомба з німецького літака), "Котузи". Зараз старе русло р. Удаю перекрите греблею, а трохи далі прорізане нове. Збереглися пам'ятки народної архітектури буд. кінця 19 – поч. 20 ст. №№ 62а, 83, 103, 111. На вулиці: біля пров. Північного невеличке водоймище, обсаджене вербами; кол. Тютюнова ф–ка Розенберга (№ 62а,б,в). Забудована одноповерховими та  багатоповерховими житл. будинками.

 

ЛИСЕНКА МИКОЛИ ВУЛИЦЯ (до 2023 року вул. Чайковського у пн. частині міста, на Сорочинцях) – від заплави Удаю (лугу) на Пн. Сх. до вул. Амбулаторної (№№ 24, 26). Закінчується №№ 49, 50. Довж. 600 м, без тверд. покриття. Має провулок. Забудова почалася 1956 на полях кол. приміського колгоспу "Червоний махорочник". На початку вул. з'єднується проїздом з 2–м Амбулаторним в'їздом (кол. Гірняка). Названа ім’ям П.І. Чайковського (1840–93) – рос. Композитора. 2023 року вулиця перейменована на честь Миколи Лисенка (10 (22) березня 1842, Гриньки — 24 жовтня (6 листопада) 1912, Київ) – видатний український композитор, піаніст, диригент, педагог, збирач пісенного фольклору, громадський діяч. Він став основоположником української класичної музики. Вул. забудована приватними житл. будинками.

 

ЛІСНА ВУЛИЦЯ (у пн. частині міста на Сорочинцях, на Литвинівщині) – від  вул. Піщаної на Пд. до лугу, паралельно вул. Василя Завітневича (кол. Колективній). Закінчується №№ 40, 41. Довж. 450 м, без тверд. покриття. Є прохід на вул. Василя Завітневича (кол. Колективну) до буд. №№ 25, 27. Прокладена   1966 біля лісу, звідки й отримала назву. Між буд. №№ 25–27 є проїзд до водоймища. Забудована індивід. житл. будинками.

 

ЛІСОВСЬКОЇ ВУЛИЦЯ (у пд.–сх. частині міста, за "Бамом") – від вул. Євгена Коновальця (кол. Гвардійської) на Пд. до вул. Індустріальної, паралельно вул. Макаренка, Ладанській. Закінчується №№ 39, 40. Довж. 555 м, без тверд. покриття. Прокладена 1991 на полях. Названа на честь Марії Павлівни Лісовської (1922–81) – укр. письменниці. Нар. в с. Лиски Прилуцького р–ну в сім'ї вчителів. Закінчила філологічний ф–т Харківського університету (1946). Працювала вчителькою укр. мови й літератури в Донецьку. Писала в співавторстві з чоловіком Костем Тесленком. 

Ведеться забудова приватними житл. будинками.

 

ЛУГОВА ВУЛИЦЯ (кол. Свиняча; у пн. частині міста, на Кустівцях) – від вул. Нижньоберегової (№ 12) на Сх. до болота. Закінчується №№ 20, 21. Довж. 300 м, без тверд. покриття. Забудована в кінці 19 – на поч. 20 ст. Назву Свиняча, за переказами, вул. отримала в зв'язку з тим, що мешканці вул. тримали по декілька свиней, якими торгували на ринку. На ній жив і бондар. Забудована приватними. житл. будинками.

 

ЛОХВИЦЬКА ВУЛИЦЯ (до 2023 року вул.  Полтавська у пд. частині міста, на Рокитному) від вул. Франка на Сх. до вул. Зеленої, паралельно вул. Хуторянській, Сухоярівській. Закінчується №№ 63, 64 .). Довж. 800 м, без тверд. покриття. Прокладена   1994 на землях кол. райгоспу "Малківське". Ведеться забудова приватними житл. будинками.

 

            М

 

МАКАРЕНКА ВУЛИЦЯ (у пд.–сх. частині міста, за "Бамом") від вул. Євгена Коновальця (кол. Гвардійської) на Пд. до вул. Індустріальної, паралельно вул. Могилевського, Лісовської. Закінчується №№ 40, 79. Довж. 555 м, без тверд. покриття. Прокладена   1991. Названа на честь Макаренка Миколи Омеляновича (1877-1937) – укр. археолога, мистецтвознавця. У 1920–х рр. проф. Макаренко М. О. від Археологічного комітету Укр. АН проводив археологічні розкопки та розшуки на Прилуччині (Гурбинці, Іваниця, Городня, Охіньки та ін.). У Густинському м–рі похований його син. Вул. забудовується приватними житл. будинками.

 

МАЛКІВСЬКА ВУЛИЦЯ (у пд. частині міста, на Рокитному) – від вул. Франка (№ 53) на Сх. до вул. Зеленої (№ 10), паралельно вул. Південній та 2–й Південній. Закінчується №№ 54, 77. Довж. 800 м, без тверд. покриття. Прокладена 1960 на землях Малківського колгоспу, звідки й отримала назву. Посередині вул. є прохід на Південну і 2–гу Південну вул. Закінчується вул. біля терит. відгодівельного радгоспу "Прилуцький". Забудована приватними житл. будинками.

 

МАСЛОВА ВУЛИЦЯ (у зх. частині міста, на Трубарівщині, на Леваді) – від вул. Дубинського (№№ 9, 13) на Сх. до болота, між вул. Олени Пчілки (кол. Панченка) й Дубинського, перетинає вул. Миротворців (кол. Інтернаціоналістів). Закінчується №№ 26, 35.Довж. 450 м, без тверд. покриття. Прокладена  в 1988 на полях  Дослідної станції. Названа на честь Маслова Василя Івановича (1885–1959) – літературознавця, канд. філолог. наук, професора історії рос. літератури Київ. університету, організатора Прилуцького краєзнавчого музею. Ведеться забудова приватними житл. будинками. 

 

МАЗЕПИ ІВАНА ВУЛИЦЯ (до 2023 року вул, Ватутіна у пд.–сх. частині міста)  – від вул. Євгена Коновальця (кол. Гвардійської) (№№72, 74) на Пд. до вул. Перемоги (№№ 202, 204), паралельно вул. Л. Українки, перетинає вул. Січових стрільців (кол. Островського), Залізничну. Закінчується буд. №№ 27, 46. Довж. 500 м, без твердого покриття. Має провулок. 4 грудня 2015 року вулиця перейменована на честь гетьмана, українського державника Івана Мазепи. Час гетьманування Івана Степановича став розквітом для Української держави. За гетьманування Мазепи спостерігається розквіт у всіх галузях і української культури. Про вагу постаті гетьмана Івана Степановича Мазепи найкрасномовніше говорить давне прислів’я – «Від Богдана до Івана не було гетьмана». 

 

МАРКЕВИЧА МИКОЛИ ВУЛИЦЯ до 2023 року вул. Чернишевського, кол. Перша лінія. У пд.–сх. частині міста – від вул. Січових стрільців (кол. Островського) (№ 6) на Пд. до вул. Промислова (кол. Войкова) (№ 13), паралельно вул. Пирятинській, Світанковій (кол. Л. Толстого); перетинає вул. Залізничну, Паркову (кол. Воровського). Закінчується №№ 44, 49. Довж. 500 м, без тверд. покриття. Забудова почалася 1937. Перші 8 будинків побудовано залізницею для машиністів. Названа 1954 ім’ям М. Г. Чернишевського (1828–89) – рос. письменника. У 2015 р. вулиця перейменована на честь Миколи Андрійовича Маркевича (26 січня [7 лютого] 1804, с. Дунаєць - 9 [21] червня1860)  - український історик, етнограф, фольклорист, поет і композитор. Забудована приватними житл. будинками

 

МИРОТВОРЦІВ ВУЛИЦЯ (до 2023 року вул. Інтернаціоналістів у зх. частині міста, на Мединщині, на Леваді) – від вул. Мединської (кол. П. Юрченка), Низової на Пн. до лугу, перетинає вул. Маслова, Дубинського, Олени Пчілка (кол. Панченка). Закінчується №№ 11, 16    Довж. 275 м, без тверд. покриття. Прокладена 1988 на кол. полях Дослідної станції. Ведеться забудова. Забудовується приватними  житл. будинками. 

 

МИРОЛЮБНА ВУЛИЦЯ (до 2023 року вул. Тургєнєва у пн. частині міста, на Сорочинцях)  від вул. Амбулаторної (№№ 27, 29) до вул. Фабричної (№№ 74, 74а). Закінчується №№ 33, 46. Довж. 350 м, без тверд. покриття. Має провулок. Названа ім’ям І.С. Тургенєва (1818–1883) – рос. письменника. 2023 року вулицю перейменовано на вул. Миролюбну. Забудована приватними житл. будинками.

 

МЕЖОВА ВУЛИЦЯ (у пн. частині міста, на Сорочинцях) – від вул. Кар'єрної (куток "Бабуки") на Сх. до вул. Густинської (№№ 5, 7), перетинає вул. Фабричну, Сорочинську (кол. Шмідта), Незалежності. Закінчується №№ 35, 44. Довж. 900 м. Має 3 провулки. Прокладена наприкінці 19 ст., на межі з Загреблею, Сорочинцями і Лапинцями, звідки й назва вулиці. Забудована приватними житл. будинками.

 

МЕДИНСЬКА ВУЛИЦЯ (до 2023 року вул. Юрченка у зх. частині міста, на Мединщині)  – від болота Удаю на Пд. до вул. Низової, Інтернаціоналістів, паралельно вул. Дубинського. Закінчується №№ 52, 81. Довж. 625 м, без тверд. покриття. Забудова почалася   1969 житл. будинками для мешканців вул. Дмитра Шкоропада (кол. Калініна)та Миколи Андріяшева (кол. Щербакова), відселених у зв'язку з розширенням терит. з–ду пластмас.  Названа ім’ямП.В. Юрченка (1889–1933) – учасника російсько-української війни 1918-1921 рр. 2015 року  вулиця перейменована  на вул Мединську, що відображає назву мікрорайону – Мединщина. Забудована одноповерховими  будинками. 

 

МЕЛЬНИЧЕНКА ІВАНА ВУЛИЦЯ (до 2023 року вул. Комсомольська у центр. частині міста, на Верхніх Кустівцях) – від стадіону на вул. Леонтовича (кол. Пушкіна) на Пн. Сх. до вул. Героїв Чорнобіля (кол. Червоноармійської (№№ 80, 85), перетинає вул. Ярмаркову, Європейську (кол. Костянтинівську. Закінчується №№ 13, 42. Довж. 1100 м, без тверд. покриття. До 1934 не мала назви. 2015 р. вулиця перейменовано на честь прилуцького полковника часів Гетьманщини - Івана Мельниченка. Забудована приватними житл. будинками.

 

МИРУ ВУЛИЦЯ (у пн. частині міста, на Сорочинцях) – від лугу на Пн. до вул. Фабричної (№ 48), паралельно вул. Амбулаторній. Бік вул. з непарними номерами від поч. до вул. Пирогівської (кол. Бабушкіна) не забудовано (під лугом і копанками). Закінчується №№ 19, 60. Довж. 725 м, без тверд. покриття. Забудована приватними житл. будинками.

 

МІРЮТИ ЮРІЯ ВУЛИЦЯ (до 2023 року вул. Вавілова, кол. Заїздська; у зх. частині міста) - від в'їзду в м. Прилуки (з Ніжинського шляху) на Сх. до поч. вул. Київської. Бік вул. з непарними номерами на її початку має два відрізки вулиці, що відходять на Пн. до поч. вул. Західної (прокладені 1970). Закінчується буд. №№ 16, 69. Довж. 850 м., з тверд. покриттям. Забудова почалася 1954, коли Дослідній станції ефіроолійних культур були надані земельні площі під Прилуками. Першу назву отримала від сусіднього с. Заїзду. Перейменована 1987 ім’ям   

Миколи Івановича Вавілова (1887–1943) – генетика, географа, засновника суч. наукової селекції, академіка. 2023 р. вулицю перейменовано на честь нашого земляка Юрія Мірюти (12(25). 02. 1905, с. Маціївка, нині Прилуц. р-ну Черніг. обл. — 24. 10. 1976, Київ) - видатний український вчений генетик, доктор біологічних наук, професор.   Бік вулиці з парними номерами забудовано багатоповерховими житл. будинками, з непарними – одноповерховими приватними житл. будинками. 

 

МІХНОВСЬКОГО МИКОЛИ ВУЛИЦЯ у мікрорайоні Рокитний, довжина 400 м. Початкова назва - вулиця Енгельса -  німецький підприємець, політичний діяч, філософ, історик, публіцист, один з основоположників марксизму. 2015 р. вулицю перейменували на честь Миколи  Міхновського. 

Микола Іванович Міхновський - це українська стихія, як згадував Варфоломій Євтимович, опанована сильним та благородним інтелектом, ідеолог українського самостійництва, громадський та політичний діяч. 

У 1902 р. заснував Українську народну партію, лідер Української демократично-народної партії, Братства самостійників, засновник Українського військового клубу ім. гетьмана Павла Полуботка. У своїй програмній книзі «Самостійна Україна», яка вийшла друком 1900 р., уперше окреслив політичні, правові та філософські аспекти розбудови української нації та держави. 

 

 

МОГИЛЕВСЬКОГО ВУЛИЦЯ (у пд.–сх. частині міста, за "Бамом") – від вул. Євгена Коновальця (кол. Гвардійської) на Пд. до вул. Індустріальної, паралельно вул. Польовій, Макаренка. Довж. 555 м, без тверд. покриття, закінчується № 21. Прокладена   1991. Забудовується бік вул. з непарними номерами; на парному боці запроектовано парк. Названа на честь Могилевського Вольфа Лейзеровича (1886–1943) – укр. художника. Нар. в Прилуках, навчався у Віленській рисувальній школі, згодом перевівся в Одеське худ. училище, яке закінчив 1915; навчався в Петербурзькій академії мистецтв. Значна кількість робіт зберігається в Прилуцькому краєзнавчому музеї. Забудована приватними житл. будинками.

 

МОЛОДІЖНА ВУЛИЦЯ (до1950–х рр. – Білоусова; у пд. частині міста, на Рокитному) – від 1–го пров. Андріївського  (біля паливного складу) на Пд. до вул. Ігоря Сікорського (кол. Челюскінців) (№№ 15, 17), паралельно вул. Івана Піддубного (кол. Спартака), Саксаганського, перетинає вул. 18 вересня, Рокитну. Закінчується №№ 53, 54. Довж. 600 м, без тверд. покриття. Має 4 провулки. Прокладена 1939, була  однією з перших вулиць на цьому масиві. Перші жителі – переселенці з х. Бондаренків. Забудована приватними житл. будинками.

 

            Н

 

НАБЕРЕЖНА ВУЛИЦЯ (у пн. частині міста, на Броварках). Від вул. Берегової на Сх. до вул. Леонтовича (кол. Пушкіна) (№№ 2, 4) понад берегом р. Удаю, звідки й назва вулиці. Паралельна вул. Береговій, перетинає вул. Котляревського. Забудовано бік вулиці з непарними номерами; з протележного боку – луки та лісонасадження. Закінчується № 27. Довж. 760 м, без тверд. покриття. Має провулок. Утворена на городах мешканців вул. Берегової. 

 

НАФТОВИКІВ ВУЛИЦЯ. Попередня назва вул. Костомарова, перейменована згідно рішення Прилуцької  міської ради “Про перейменування вулиць міста” від 31 травня 2001 р. Відповідно до Закону “Про місцеве самоврядування в Україні”, п.3 Розпорядження облдержадміністрації № 219 від 03.05.2001 року та з метою відновлення історії рідного краю, пропозицій громадян міста, міська рада вирішила: перейменувати вулиці міста, присвоївши їм історичні назви. Вулиця знаходиться в мікрорайоні № 273 квартал.

 

НЕЗАЛЕЖНОСТІ ВУЛИЦЯ (кол. Конотопська, Кірова; у пн. частині міста, на Сорочинцях і в центрі міста) – від вул. Петра Дорошенка (кол. Гірняка) (№№ 12, 14) на Пд. до вул. Київської (№ 181), перетинає вул. Межову. Закінчується №№63, 82. Довжина 1550 м., з твердим покриттям. Має пров. Табачний, в'їзди Лапинський і Конотопський. У топографічному описі міста 1797 згадується вул. Іваницька, від Київської вул. до греблі на р. Удай. Після реалізації нової забудови міста, згідно ген. плану 1802 Іваницька вул. реконструйована  і отримала нову назву - Конотопська (шлях через Іваницю на Конотоп).   1900 вона наліч. 6 володінь, 16 житл. будинків. Близько 1935 вулиця названа іменем російського більшовика Кірова С. М. Рішенням сесії міськради від 31.05.2001 вулиці присвоєна нова назва - Незалежності. У 50-60- х роках побудований новий міст через Удай, який з'єднує центр. частину міста з заудайською. Забудована багатоповерховими та одноповерховими житл. будинками.

 

НЕБЕСНОЇ СОТНІ ВУЛИЦЯ  (до 2023 року вул. Миколаївська, кол. Короткого; у центр. частині міста)  – від вул. Квашинської  (кол. Чапаєва) (№ 100, біля Кладовища квашинського) на Квашинцях на Сх. до вул. Садової (№№ 60, 64), паралельно вул. Київській,  Європейській (кол. Костянтинівській). Перетинає вул. Військової (кол. Алгазіна), Козачу, Андріївську, Міщанську, Іванівську, Земську, Переяславську, Вокзальну. Закінчується №№ 139, 140. Довж. 1950 м, з тверд. покриттям. Має 2 в'їзди. Прокладена в 19 ст. за генер. планом забудови міста 1802. У 1900 наліч. 108 володінь (у т.ч. 6 пустирів), 135 житл. будинків. У березні 1919 Миколаївська вул. перейменована на вул. П. Короткого, а в грудні 1966 – на вул. Короткого Петра й Григорія Хомичів учасників громадянської війни на Прилуччині. Рішенням міськради від 31.05.2001 вулиці повернута назва - Миколаївська.  2023 вул. отримала назву на честь Небесної Сотні. Вул. забудована житл. будинками.

 

НЕЧУЯ–ЛЕВИЦЬКОГО ВУЛИЦЯ (у пд. частині міста, на Ракитному) – від пров. Гетьмана Сагайдачного (кол. Фрунзе) на Пн. Сх., паралельно вул. Марії Примаченко (кол. Тімірязева), Яблунівській. Закінчується №№ 68, 75. Довж. 850 м, без тверд. покриття. Прокладена 1968. У кінці вулиці раніше було джерела і озеро. Названа на честь Івана Семеновича Нечуя–Левицького  (1838–1918) – укр. письменника. Широко відомі його твори "Микола Джеря" (1878), "Кайдашева сім'я" (1879). Написав ряд науково–популярних істор. праць: "Український гетьман Б. Хмельницький" (1878), "Історія Русі" (1879) та ін. Забудована приватними житл. будинками.

 

НИЗОВА ВУЛИЦЯ (у зх. частині міста, на Мединщині) від вул. Мединська (кол. П. Юрченка), Миротворців (кол. Інтернаціоналістів) на Сх., паралельно вул. Київській. Закінчується №№ 53, 60. Довж. 600 м, без тверд. покриття. Має провулок. Бік вулиці з парними номерами забудовано понад 40 років тому, на  непарному забудова   почалася     1992. Забудована приватними житл. будинками. 

 

НІЖИНСЬКА ВУЛИЦЯ від вул.Київської (No 2а, 4) на Пд., далі на Сх. до залізничн. колії. Довж. 250 м, без тверд. покриття. Утворена наприкінці 1950–х рр. поряд з тваринницькими фермами М'ятно–дослідної станції.  Забудована приватними житл. будинками.   

 

НОВА ВУЛИЦЯ (у зх. частині міста, на Мединщині) – від вул. Трубарівської (№№ 103, 105) на Сх. до вул. Левка Лук’яненка (кол. пров. 8 березня) (№ 8, 6), між вул. Київською та вул. Ждановича (кол. 8 березня); перетинає вул. Михайла Старицького (кол. Чкалова). Закінчується №№ 38, 43. Довж. 325 м, без тверд. покриття. Утворена 1954. Забудована приватними житл. будинками.

 

О

ОРЛИКА ПИЛИПА ВУЛИЦЯ (до 2023 року вул. 30 років Жовтня у пд. частині міста на Рокитному) – від вул. Гетьмана Сагайдачного (кол. Фрунзе) (№№ 27, 29) на Сх. до 1–го Колгоспного провулку, паралельно пров. М.Міхновського (кол. Енгельса) і Франка, перетинає вул. Франка. Закінчується №№ 33, 58. Довж. 550 м, без тверд. покриття. Має 1 провулок. Прокладена   1950. На поч. Вулиці міститься з-д консервний. Забудована приватними житл. будинками.

 

ОСТРОЗЬКОГО КОНСТЯНТИНА ВУЛИЦЯ (до 2023 року вул. Осипенка у сх. частині міста, на Верхніх Кустівцях)  – від вул. Богдана Хмельницького на Пд., до вул. Василя Стуса (кол. Богунської) (№№ 25, 27), паралельно вул. Б. Хмельницького, Червоної Рути (кол. Раскової), перетинає вул. Європейську (кол. Костянтинівську), Авіації. Закінчується №№ 16, 49. Довж. 650 м, без тверд. покриття. Прокладена 1955. Названа на честь П. Д. Осипенко (1907–39) військового пілота, Героя Рад. Союзу (1938).  2023 р. вулиця перейменована іменем легендарної постаті Костянтина Острозького (1460, Острог, Волинь - 11.09.1530, Турів) - руський князь,   військовий, державний і культурний діяч Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського. Став одним із найвидатніших полководців ХVI ст. Сучасники порівнювали його зі стратегами античності — провів 65 битв, програв 3. На поч. вулиці міститься сквер. 

 

ОРАНЖЕРЕЙНА  ВУЛИЦЯ (до 2023 року вул. Колгоспнау пд. частині міста, на Рокитному) - від вул. Гетьмана Сагайдачного (кол. Фрунзе) (№№ 47, 49) на Сх. до залізничної колії на ст. Гребінку, паралельно вул. Пилипа Орлика (кол. 30 років Жовтня), Південній, перетинає вул. Франка, Зелену. Закінчується №№ 66, 73. Довж. 1350 м. З твердим покриттям від вул. Гетьмана Сагайдачного до вул. Франка. Має 2 провулки. Прокладена 1925. На той час у мікрорайоні це була третя вулиця після Дубогаївської і Малківської. До 1934 не мала назви. На ній розміщенений квітковий цех прилуцького під–ва комунального господарства (№ 20). Був утворений на базі лісорозсадника, мав 12 га землі.   1990 - 6 га землі передано під житлову забудову. 

 

П

ПАРКОВА ВУЛИЦЯ (до 2017 року вул. Воровського у пд.–сх. частині міста) – від вул. Пирятинської (№ 27) на Пн. Сх. до вул. Перемоги (№ 206), перетинає вул. Миколи Маркевича (кол. Чернишевського). Закінчується буд. №№ 42, 49. Довж. 650 м, без тверд. покриття. Має провулок і в'їзд. Забудова почалася 1952 на полях. Названа була ім’ям В.В. Воровського – рад. дипломата. На вулиці посаджений сквер. 2015 року вулиця отримала назву Паркова через розміщення паралельно парку ЦТДЮ.  Забудована приватними житл. будинками. 

 

ПАРТИЗАНСЬКА ВУЛИЦЯ (до 1934 – Рудівський шлях; у зх. частині міста, на Квашинцях) – від вул. Київської № 58 на Пд. Зх. до Рудівського мосту. Закінчується №№ 20, 63. Довж. 700 м, з тверд. покриттям. Має провулок. Біля буд. № 20 братська могила з пам'ятником воїнам, які померли від ран у госпіталі 1943, далі старе (закрите) Кладовище єврейське. Забудована приватними житл. будинками.

 

ПАТРІОТІВ ВУЛИЦЯ - має протяжність 0,4 км. Отримала назву  згідно рішення Прилуцької  міської ради Чернігівської області від 26 червня  2018 р.  “Про присвоєння назв новоствореним вулицям та провулкам”. Названа на честь людей, які відчувають гордість за матеріальні і духовні досягнення свого народу, своєї Батьківщини, бажання збереження її характерних особливостей, її культурного надбання та захист інтересів своєї громади, народу в цілому. Вулиця Патріотів знаходиться в мікрорайоні М’ятно-дослідна станція.

 

ПЕРЕМОГИ ВУЛИЦЯ (до 1925 – Іорданська (Хрестова на Іордань, з 1925 до поч. 1970–х рр. – Удайська і Київська; у сх. частині міста, на Кустівцях) (нова Богданівська) – від Удаю (на Нижніх Кустівцях) на Пд. Сх., паралельно вул. Житня (кол. Щорса), перетинає вул. Шевченка, Соборну, Київську, Коцюбинського, Європейську (кол. Костянтинівську), Василя Стуса (кол. Богунську), Євгена Коновальця (кол. Гвардійську). Закінчується №№ 222, 159. Довж. 3750 м; від вул. Берегової з тверд. покриттям. Прокладена на Нижніх Кустівцях відповідно до ген. плану забудови міста 1802. Відрізок вулиці від Євгена Коновальця до кінця прокладено   1959. Фактично утворилося три вулиці: Удайська, Паркова (кол. Воровського) й Київська.   На поч. 1970–х  рр. всі вони об'єднані в одну – вул. Перемоги. Первісну назву отримала в зв'язку з церемонією, яка проводилася на свято Хрещення Господнього кустівською Трьохсвятительською церквою. У цей день хресний хід прямував від ц–ви по вул. Іорданській до Удаю, де прорубували ополонку у вигляді хреста, будували з криги престол і царські врата. Тут освячувалася вода, проводилося урочисте богослужіння, влаштовувалися масові   гуляння. Через це вул. отримала назву Хрестова на Іордань. Вулиця починається від  Удаю, де він у межах міста мав глибоке й чисте плесо (тут була  купальня). На вулиці: в буд. № 91 народилася й жила укр. поетеса Любов Василівна Забашта; у кварталі від вул. Київської до вул. Коцюбинського розташовувалося старе кладовище Кустівське; з 1977 в колишній школі–інтернаті розташовувалося училище педагогічне (№ 170); навпроти педагогічного училища велося будівництво Прилуцької лікарні районної центральної; у 1960 – 70–х рр. поряд з школою–інтернат містився телеретранслятор (№ 184);  у кінці вуиці розташовувалися промислові підприємства (цехи і склади заводу Будмаш, території Райагробуду, холодильник Райспоживспілки, рибокоптильний цех, Райпостач, Райтехсервіс). Архітектурну цінність має буд. № 77 кінця 19 – поч. 20 ст.

 

ПЕРЕЯСЛАВСЬКА ВУЛИЦЯ (до 1925 – Переяславська, в 1935–54 рр. – Куйбишева, з 1954 – 

П.– Хмельницька; у центр. частині міста) – від вул. Київської №№ 166, 170 на Пд. до вул. Дмитра Шкоропада (кол. Калініна) (залізнич. мосту), паралельно вул. Земській, Вокзальній перетинає вул. Небесної Сотні (Миколаївську), Європейську (кол. Костянтинівську), В’ячеслава Чорновола (кол. 1 Травня). Закінчується №№ 59, 76. Довж. 1150 м, з тверд. покриттям. Одна з найдавніших вулиць, що вела до старовинного Переяслава - столиці Переяславського князівства Київської Русі, до складу якого входили Прилуки. У 17–18 ст. вулиця починалася від Пирятинських воріт, простягалася  в пд.–зх. напрямку, перетинала р. Муховець, і переходила в шлях. Сучасний напрямок отримала відповідно до ген. плану забудови міста 1802. Забудова  велася в 19 – на поч. 20 ст. У 1900 наліч. 52 володіння (у т.ч. 2 пустирі), 67 житл. будинків. Майже повністю перебудована в 1980–90–х рр. Рішенням сесії міськради від 31.05.2001 вулиці повернута її первісна історична назва - Переяславська. 

 У грудні 2011 року у Прилуках було прийняте рішення перейменувати одну з центральних вулиць Переяславську на вулицю імені Юрія Коптєва.  Присвоювати назву вулиці на честь фізичної особи можна тільки після її смерті. Саме так записано в Законі України “Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій)”.  

2023 року вулиці повернуто історичну назву – Переяслівська.

 

 

ПЕДАГОГІЧНА ВУЛИЦЯ (до 2023 року вул. Чехова у сх. частині міста, на Верхніх Кустівцях) – від вул. Перемоги (№ 159, навпроти   педучилища) на Пд. Сх., паралельно вул. Любові Забашти (кол. Гайдара). Закінчується № 73. Довж. 1300 м, з тверд. покриттям. Має 4 провулки. Прокладена   1967, забудовано тільки бік вулиці з непарними номерами; з 1993 на кол. полях Дідівського райгоспу "Росія" розпочалася забудова протилежного боку вулиці,   продовженого до лісу, де також ведеться забудова. Названа ім’ям А.П. Чехова (1860–1904) – рос. письменника. 2023 року вулиця перейменована на педагогічну.  Забудована приватними житл. будинками.

 

ПИРОГІВСЬКА ВУЛИЦЯ (до 2017 вул. Бабушкіна у пн. частині міста, на Сорочинцях, куток Арихти) ( – від с. Пирогівці на Пд. Сх. до вул. Миру (№ 1). Закінчується буд. № 45. Довж. 525 м, без твердого покриття. Названа ім’ям І.В. Бабушкіна (1873–1906) рос. революціонера, більшовика. 2017 року вилиця отримала локальну назву – Пирогівська. Забудовано приватними житл. будинками лише непарний бік вулиці.

 

ПИРЯТИНСЬКА ВУЛИЦЯ   (кол. Пирятинський шлях, Дзержинського; у пд. частині міста) – від вул. В’ячеслава Чорновола (кол. 1 Травня) та Євгена Коновальця (кол. Гвардійської) на Пд. у напрямку смт Линовиці та м. Пирятина. Закінчується №№ 116, 129. Довж. 1726 м, з тверд. покриттям (бетон). Має провулок. Існує з давніх часів як шлях до Пирятина, який починався від Пирятинської  брами Прилуцької фортеці. Після забудови міста за ген. планом 1802 Пирятинський шлях починався (з 1840) від сучас. автостанції. Названа 1934 ім'ям  рад. діяча Ф.Е. Дзержинського. Історична назва повернута рішенням сесії міськради від 31.05.2001. Забудована підприємствами та приватними житл. будинками. 

 

ПІВДЕННА ВУЛИЦЯ (у пд. частині міста, на Рокитному) – від вул. Франка (№№ 60, 62) на Сх. до вул. Зеленої (№ 6), паралельно вул.  Оранжерейній (кол. Колгоспній), Малківській. Закінчується №№ 15, 6. Довж. 820 м, без тверд. покриття. Має провулок. Утворена   1950. Від вул. Франка до пров. Південного (кол. землі радгоспу "Деснянський") ведеться забудова, решта – під городами.

 

ПІВДЕННА ВУЛИЦЯ 2–га (у пд. частині міста, на Рокитному) – від вул. Франка (№ 57) на Сх. до терит. відгодівельного радгоспу "Прилуцький", паралельно вул. Малківській. Закінчується № 49. Довж. 610 м, без тверд. покриття. Має прохід між буд.№№ 21, 25 та в кінці вулиці на вул. Малківську. Утворена   1953. Забудована приватними житл. будинками.

 

ПІДЛІСНА ВУЛИЦЯ (до 1991 – Дачна; у сх. частині міста, на  Єгорівці) – від пров. Садового (на Єгорівці) на Пд.Зх.; паралельна вул. Єгорівській. Забудовано бік   з непарними номерами. На парному  боці, на схилі пагорба, розташ. Штондин ліс. Закінчується №13. Довж. 140 м, без тверд. покриття. Утворена   1966, як селище нафтовиків, на тер. Дідівської сільради.   1991   вулиця перейшла в підпорядкування міста й змінила назву. В Штондиному лісі в кінці 19 ст. любив відпочивати видатний історик М. І. Костомаров під час перебування в с. Дідівцях у садибі своєї дружини. Забудована приватними житл. будинками. 

 

ПІДДУБНОГО ІВАНА ВУЛИЦЯ (до 2023 року вул. Спартака, кол. Папаніна; у пд. частині міста, на Рокитному)  – від вул. 18 вересня (№ 10)  (навпроти кол. терит. ф–ки головних уборів "Корона") на Пд. до вул. Ігоря Сікорського (кол. Челюскінців ) (№№ 9,13а), паралельно  вул. Андріївській, Молодіжній, перетинає вул. Рокитну. Закінчується №№ 35, 38. Довж. 375 м, без тверд.  покриття. Прокладена 1947 на городах жителів вул. Андріївської. Першу назву отримала на честь Папаніна І.Д.(1894–1986) – полярного дослідника. У середині 1950–х рр. перейменована на честь Спартака – вождя повсталих рабів у Давньому Римі. 2023 року перейменовано на честь Івана Піддубного (1871–1949) –легендарного українського борця. Визначний майстер з греко-римської боротьби, перший шестиразовий чемпіон світу, найсильніша людина планети. Забудована приватними житл. будинками. 

 

ПІЩАНА ВУЛИЦЯ (у пн. частині міста, на Сорочинцях, на Литвинівщині) – від поч. вул. Сорочинська (кол. Шмідта) на Пн. Сх. до озера. Закінчується №№ 7, 26. Довж. 425 м. На початку вул. з твердим покриттям. Має 1 провулок. Вулиця прокладена на поч. 20 ст. під сосновим лісом,  посадженим у 1953–54 рр.  на кол. землях поміщика Горленка. Поряд (у лісі) розміщена база відпочинку Тютюнової компанії "ВАТ–Прилуки". Забудована приватними житл. будинками.

 

ПЛИСКУНІВСЬКА ВУЛИЦЯ (у сх. частині міста, на Плискунівці) – від вул. Миколи Костомарова (кол. Луначарського) (№ 21,25) на Пн.Сх. до с*. Єгорівки. Закінчується №№ 45–50. Довж. 1050 м, без тверд. покриття. Забудована в 19 ст. Біля вулиці є луг і озерце. Забудована індивід. житл. будинками.

 

ПОВІТРЯНИХ СИЛ ВУЛИЦЯ (у сх. частині міста, на Плискунівці, кол. Аерофлотська) – від вул. Київської (№ 334) простягається  на Пд. повз Плискунівське кладовище до Аеропорту, а потім повертає на Пн. і через Плискунівський яр знову повертається до вул. Київської (№ 322), закінчується буд. № 34. Довж. 525 м, частково з твердим покриттям. Прокладена 1976, коли були побудовані перші житл. будинки (№2–10) для нафтовиків та будівельників. 

 

 

ПРИМАЧЕНКО ВУЛИЦЯ (до 2023 року вул, Тімірязєва у пд. частині міста, на Рокитному)  від пров. Гетьмана Сагайдачного (кол. Фрунзе) (№№ 41, 49) на Сх. до вул. Гетьмана Сагайдачного (кол. Фрунзе) (№№ 104,106), паралельно пров. Марії Примаченко (кол. Тімірязева) та вул. Нечуя–Левицького. Закінчується №№ 37,60. Довж. 720 м, без тверд. покриття. Має 1 провулок. Прокладена 1952 на землях кол. міського колгоспу ім. Сталіна. Ділянки під забудову виділялися для членів колгоспу. Названа була ім’ям К. А. Тімірязева (1843–1920) – рос. природознавця. У 2023 році вулицю перейменували на честь Марії Оксентіївни Примаченко (1909–1997) — видатної української художниці в жанрі «наївного мистецтва». Вона була лауреаткою Національної премії України імені Т. Г. Шевченка, заслуженою діячкою мистецтв УРСР та народною художницею України. Забудована приватними житл. будинками. 

 

ПОЛОВЕЦЬКА ВУЛИЦЯ - має протяжність 0,5 км. Попередня назва вул. Північна, перейменована згідно рішення Прилуцької  міської ради “Про перейменування вулиць міста” від 31 травня 2001 р. Відповдно до Закону “Про місцеве самоврядування в Україні”, п.3 Розпорядження облдержадміністрації № 219 від 03.05.2001 року та з метою відновлення історії рідного краю, пропозицій громадян міста, міська рада вирішила: перейминувати вулиці міста, присвоївши їм історичні назви. Вулиця Половецька знаходиться в мікрорайоні № 273 квартал.

 

ПОЛТАВСЬКА ВУЛИЦЯ -  має протяжність 1 км. Назву отримала через своє розташування, оскільки вулиця розташована в напрямку м. Полтава. Знаходиться в мікрорайоні Рокитне. Нині вул. Лохвицька. 

 

ПОЛЬОВА ВУЛИЦЯ - має протяжність 1,4 км. Назву вулиця отримала найімовірніше через те, що знаходилась на околицях міста, коли навколо було багато відкритих полів.  Вул. Польова знаходиться в мікрорайоні № 273 квартал.

 

ПРОМИСЛОВА (до 2023 року вул. Войкова у пд.–сх. частині міста –на Сх. до вул. Перемоги (№ 222), паралельно вул. Парковій (кол. Воровського). Закінчується буд. №№ 12, 25. Довж. 400 м, з тверд. покриттям. Названа на честь П. І. Войкова (1888–1927) – рос. рад. дипломата. Непарний бік вулиці забудовано приватними житл. будинками. Через розміщення великої кількості промислових підприємств вулиця отримала назву Промислова.

 

ПЧІЛКИ ОЛЕНИ (до 2023 року вул. Панченка у зх. частині міста, на Мединщині, на Леваді)  – від вул. Дубинського (№№ 5, 7) на Сх. до болота, паралельно вул. Володимира Симиренка (кол. Носенка), Маслова, перетинає вул. Миротворців (кол. Інтернаціолістів). Закінчується №№ 35, 38    Довж. 475 м, без тверд. покриття. Прокладена 1988 на полях Дослідної станції. Названа на честь Олексія Яковича Панченка (1907–1943) – Героя Рад. Союзу. 2023 року вулицю перейменовано на честь Олени Пчілки. Олена Пчілка - О́льга Петрі́вна Ко́сач, до шлюбу Драгоманова, (17 (29) червня 1849, Гадяч Полтавська обл. — 4 жовтня 1930 р.) — українська письменниця, меценатка, перекладачка,етнографка, фольклористка, публіцистка, громадська діячка (учасниця національно-визвольного та феміністичного рухів), член-кореспондент Всеукраїнської академії наук (1925). Вулиця забудовується приватними житл. будинками.

 

Р

РОКИТНА ВУЛИЦЯ (кол. Бадигіна; у пд. частині міста, на Рокитному) – від вул. Андріївської (№№ 143, 145) на Пд.Сх. до пров. Заводського, паралельна вул. Ігорю Сікорського (кол. Челюскінців), 18 вересня. Закінчується №№ 65,90. Довж. 1060 м, без тверд. покриття. Має 2 провулки та 1 в'їзд. Прокладена 1939; відрізок від вул. Саксаганської –  1949. Назву отримала від кол. Рокитного хутора. На розі вул. Івана Богуна (кол. О. Кошового) – Рокитна (№ 47) зведено перший у цьому районі 9–ти поверховий будинок. Забудована приватними житл. будинками. 

 

РЕВУЦЬКИХ БРАТІВ (до 2023 вул. Призької Комуни (у пд. частині міста, на Рокитному  – від поч. вул. Саксаганського на Пд.Сх., понад залізнич. колією біля залізнич. станції, до поч. вул. Зеленої. Закінчується №№ 15, 60. Довж. 1400 м, з тверд. покриттям. Має 2 провулки. Прокладена на поч. 20 ст., до 1934 не мала назви. На розі з вул. Героїв Крут (кол. Піонерської) розташ. млин і олійниця. 1913 побудовано 4–х поверховий млин Долгіна І. А. (оцінений в 174595 крб.), до якого була підведена залізнич. колія. До млина везли зерно не лише з Прилуцького пов., а й з сусідніх. У кінці вулиці міститься філіал локомотивного депо Гребінка по ст. Прилуки (з 1.01.1994). Забудована  житл. будинками залізничників та підприємствами залізничного транспорту.

 

С

САДОВА ВУЛИЦЯ (кол. Синагогська, Горького). У центрі міста – вiд початку вул. Берегової біля р. Удаю (на Броварках) на Пд. до залiзнич. вокзалу, паралельно вул. Вокзальній, Гімназичній. Перетинає вул. Гоголя, Шевченка, Соборну, Київську, Європейську (кол. Костянтинівську), В’ячеслава Чорновола (кол. 1 Травня), вул. Миколи Яковченка (кол. Володарського). Закінчується №№ 128, 151. Довж. 2250 м, з твердим покриттям. Прокладена у 1–й пол. 19 ст. вiдповiдно до ген. плану  забудови міста 1802. Забудова почалася у 20–х рр. 19 ст.  1938 прокладено відрізок вулиці від вул. В’ячеслава Чорновола до залізничного вокзалу. Назву Синагогська вул. отримала через  єврейську синагогу, збудовану 1861. Останній раз в істор. джерелах ця назва зустрічається 1888. Змiна назви на Садову вiдбулася близько 1896. Нова назва виникла у зв'язку з тим, що вулиця вела до міського саду, закладеного наприкінці 19 ст. 1900 наліч. 86 володінь (у т.ч. 3 пустирі), 117 житл. будинків. Перейменована на честь Максима Горького рос. письменника. Історична назва повернута рішенням міськради від 31.05.2001. На вулиці: кол. будинок Шкуратова (1912), в якому  міститься сер. школа №4;   кол. синагога ( після Другої світової кінотеатр ім. Горького); кол. Гімназія Федоренко, у кварталі між вул. В’ячеслава Чорновола – Парковою розташ. кол. міський сад. Вулиця забудована багатоповерховими та одноповерховими житл. будинками.

 

САКСАГАНСЬКОГО ВУЛИЦЯ (у пд. частині міста, на Рокитному) – від початку вул.  Паризької комуни  і залізничної колії (навпроти вул. Іванівської) на Пд. до вул. Ігоря Сікорського (кол. Челюскінців) (№33), паралельно вул. Івана Богуна (кол. О. Кошового),  Молодіжній, перетинає вул. 18 вересня, Рокитну. Закінчується №№ 9, 34. Довж. 750 м, з тверд. покриттям. Має провулок та в'їзд. Прокладена 1949. Названа на честь Панаса Карповича Саксаганського (справжнє прізвище Тобілевич) (1859–1940) – укр. актора й режисера, народного артиста України. 15–17 квітня 1914 П.  Саксаганський гастролював у Прилуках у складі трупи Барвінського. 

 

СТАРИЦЬКОГО МИХАЙЛА (у зх. частині міста, на Мединщині) від вул. Київської (№№ 34, 36) на Пд. до залізнич. колії на Бахмач, паралельно вул. Ждановича. Закінчується №№ 21, 32. Довж. 380 м, без тверд. покриття. Має провулок. Прокладена 1941. Названа на честь В.П.Чкалова (1904–38) – рос. льотчика. У 2023 році вулицю перейменували на честь Михайла Петровича Старицького (1839–1904) — видатного письменника, поета, перекладача, а також театрального та культурно-громадського діяча. Михайло Старицький є засновником українського професійного театру.  Забудована приватними житл. будинками.

 

САГАЙДАЧНОГО ГЕТЬМАН (до 2023 року вул. ФРУНЗЕ, кол. Дубовогаївська; у пд. частині міста, на Рокитному) – від вул. Братів Ревуцьких (кол. П. Комуни) (біля залізничн. мосту) на Пд., паралельно вул. Франка. Закінчується №№ 79, 118. Довж. 1800 м, з тверд. покриттям. Має провулок, 1995 прокладено 7 в'їздів. Вперше в джерелах вул. Дубовогаївська згадується 1905; назва пов'язана з дорогою, що вела до с. Дубовий Гай. 1934 вулиця перейменована на честь М.  В.  Фрунзе (1885–1925) – рад. військового та держ. діяча. Пам'яткою нар. архітектури є буд. №15, побудований до 1917 залізничником Волинським. На вулиці: до 1917 містився цегельний з–д Смілянського, який потім став з–дом №2 (тепер його терит. забудована індивід. житл. будинками), з–д консервний (№23), продуктовий магазин (№ 55), з-д асфальтно-бетонний (наприкінці вулиці). Забудована приватними житл. будинками.

СВІТАНКОВА (до 2023 року вул. ТОЛСТОГО, кол. Друга лінія; у пд.–сх. частині міста  – від в’їзду на новий ринок на Пд.Сх. до вул. Паркова (кол. Воровського 9№ 23), паралельно вул. Миколи Маркевича (кол. Чернишевського), Лесі Українки, перетинає вул. Січових Стрільців (кол. Островського), Залізничну. Закінчується №№ 33, 35. Довж. 450 м, без тверд. покриття. Прокладена  1939 на землях Кустівського колгоспу, виділених для житлового будівництва залізничникам (селище залізничників). Названа 1954 на честь Л. М.Толстого (1828–1910) – рос. письменника. 2023 року вулиця отримала нову назву – Світанкова. Забудована приватними житл. будинками.

 

СІКОРСЬКОГО ІГОРЯ (до 2023 року вул.  Челюскінців у пд. частині міста, на Рокитному)  від вул. Андріївської (№ 161) на Пд. Сх. до пров. Гетьмана Сагайдачного (кол. Фрунзе) (№ 17), паралельно вул. Рокитній; перетинає залізнич. Колію.  Закінчується № 33. Довж. 810 м. Від вул. Саксаганського й до кінця з тверд. покриттям. Має в'їзд. Прокладена наприкінці 1940–х рр. Названа ім’ям пароплава "Челюскін". 

 

СВОБОДИ ВУЛИЦЯ новостворена Рішенням Прилуцької міської ради від 28.10.2016 р. у районні провулку Василя Совачів.

 

СОВАЧІВ ВАСИЛЬ

(у мікрорайоні Рокитний, кол. Валентика). 2023 року вулиця перейменована ім’ям В. Я. Совачів (15 (27) червня 1876, Прилуки – 3 травня 1924, с. Сливки, Івано-Франківська область) — видатний український громадський діяч, військовий лікар і доктор медицини. Він є автором праць з медицини та санітарної справи в УНР.

 

СІРКА ІВАНА (до 2023 року вул. Лермонтова у зх. частині міста, за залізничним мостом)  – від залізничної колії (на Бахмач) і новобудов на Пд. до поч. вул. Київської та вул. Мірюти (кол. Вавілова). Закінчується № 21 (парний бік вулиці помічений номерами провулків Івана Сірка). Довж. 325 м, без тверд. покриття. Має 3 провулки. Носила ім’я М. Ю. Лермонтова (1814–41) рос. поета. Прокладена на кол. землях приміського колгоспу "Заповіт Ілліча"  (пізніше - Дослідної станції). 2023 р. перейменована на честь Івана Сірка - (~1605 (1610) - 1680) - український полководець, подільський шляхтич, козацький ватажок, кошовий отаман Запорозької Січі й усього Війська Запорозького Низового. Забудована приватними  житл. будинками.

 

СИМИРЕНКА ВОЛОДИМИР (до 2015 року вул. НОСЕНКА у зх. частині міста, на Мединщині, на Леваді) – від вул. Дубинського (№ 1) на Сх. до болота, паралельно вул. Олени Пчілки (кол. Панченка). Закінчується №№ 11, 28 . Довж. 375 м, без тверд. покриття. Прокладена 1988 на полях Дослідної станції. Названа ім’ям Д. Я. Носенка (1897–1980) – учасника  рос.-укр. війни. 2023 року перейменована іменем Володимира Симиренка (29 грудня 1891, с. Мліїв, нині Городищенський район, Черкаська область — 17-18 вересня, Курськ, Російська РФСР) — український помолог і селекціонер плодових культур в Україні, один із перших агроекологів та розробників дослідницької справи методології сучасного садівництва. Забудована приватними житл. будинками.

 

СКОРОПАДСЬКОГО ІВАНА (до 2023 року вул. Бособрода, кол. Соборна у пн. частині старого міста) – від вул. Квашинської (кол. Чапаєва   (№ 25; на Квашинцях) на Сх. до вул. Незалежності (№ 70), паралельно вул. Київській; перетинає вул. Військова (кол. Алгазіна), Козачу, Андріївську, Ветеранську, Іванівську, Земську. Закінчується буд. №№ 101–а, 110 біля старого базару. Довж. 1500 м, з твердим покриттям. Має 2 провулки, в'їзди Скоропадського та Опанасівський, пров. Київський. Прокладена у пер. пол. 19 ст. відповідно до ген. плану забудови міста 1802. Вул. Соборна вперше згадується 1888. У той час вона перетинала майже все місто з Зх. на Сх.– від вул. Військової до вул. Перемоги, далі повертала на Пд. Сх. до вул. Київсько–Роменської (нині вул. Київська). Перетинала також Базарну площу, на якій розташ. Різдва Богородиці собор (1806), звідки вулиця й отримала свою назву. Згодом зх. частину вул. Соборної названо вул. Скоропадською на честь почесного громадянина м. Прилук І. М. Скоропадського, який мав на ній садибу   (сучас. терит. Комбінату ефіроолійного). 3 квітня 1919 перейменована ім’ям О. Г. Бособрода – революціонера–більшовика. 1900 наліч. 71 володіння (у т.ч. 6 пустирів), 82 житл. будинки. На вулиці наприкінці 19 та на поч. 20 ст. містилися: Земський дім, Земська станція, садиба Скоропадського (в ній 1897 містилося "Товариство сільс. господарів", на поч. 20 ст. Комерційний літній клуб) з гарним садом, озерами й острівцями, склади т–ва нафтового виробництва братів Нобель. 2015 року вулиці повернули її історичну назву – Івана Скоропадського. 

 

 СОБОРНА ВУЛИЦЯ ( до 2001 вул. Радянська) – від вул. Орджонікідзе (№№ 33, 39)   на Сх. через Броварки до поч. вул. Руської на Кустівцях, паралельно вул. Київській, Шевченка; перетинає вул. Садову, Гімназичну, Котляревського, Леонтовича (кол. Пушкіна), Ярмаркову, Кустівську (кол. Михайлівську), Героїв Чорнобиля (кол. Червоноармійська), Житню (кол. Щорса), Перемоги. Закінчується №№ 205, 214. Довж. 2950 м. З тверд. покриттям до вул. Перемоги. Має 2 провулки. Прокладена в перш. пол. 19 ст. за ген. планом забудови міста 1802.   1900 наліч. 55 володінь (у т.ч. 2 пустирі), 78 житл. будинків. Вул. Соборна вперше згадується 1888. У той час вона перетинала майже все місто з Зх. на Сх. – від вул. Воєнної (кол. Алгазіна) до вул. Перемоги, далі повертала на Пд.Сх. до вул. Київська. Перетинала також Базарну площу, на якій містився собор Різдва Богородиці, звідки вул. й отримала   назву. Згодом вулиця розділена на дві окремі - Скоропадську й Соборну, які 1925  отримали назви   Бособрода й Радянська. 2001 року вулиці повернута історична назва.

 

СОРОЧИНСЬКА (до 2023 року вул. Шмідта, кол. Сорочинська у пн. частині міста, на Сорочинцях) – від початку вул. Піщаної на Пд. до перехрестя вул. Незалежності (кол. Кірова), Густиня (кол. Комінтерна), Фабричної, перетинає вул.  Героїв Прилук (кол. Боброва), Кар'єрну, Межову. Закінчується №№ 86, 89. Довж. 1650 м, з тверд. покриттям. Має провулок. Перейменована 1966 на честь уродженця міста, учасника громадянської війни, Шмідта (Гутмана) Дмитра Аркадійовича (1896–1937). На ній: на початку вулиці Сорочинська Миколаївська церква, лижна база (№ 17). 2015 р. вулиці повернули історичну назву Сорочинська. 

 

СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ (до 2023 року вул. ОСТРОВСЬКОГО у пд.–сх. частині міста) – від вул. Пирятинської (№№ 53, 55) на Пн.Сх. до вул. Євгена Коновальця (кол. Гвардійської (№ 82), паралельно вул. Залізничній, перетинає вул. Світанкову (кол. Л. Толстого), Л. Українки, Івана Мазепи (кол. Ватутіна). З вул. є в'їзд. 2023 року вулиця перейменована на честь Українських січових стрільців — це добровольчий легіон у складі австро-угорської армії, сформований з українських патріотів у серпні 1914 року. Його ядром стали активісти довоєнних патріотичних рухів — січового, сокільського та пластового. Цікаво, що у складі легіону діяла жіноча чота — перший подібний військовий підрозділ у Європі. Забудована приватними житл. будинками. 

 

СКОВОРОДИ ГРИГОРІЯ (до 2023 року вул. Герцена у сх. частині міста, на Верхніх Кустівцях) – від вул. Коцюбинського (№№ 50, 52, біля Кустівського кладовища) на Пд. до вул. Європейської (кол. Костянтинівська) (№№ 257, 259), паралельно вул. Червоної Рути (кол. Расковій), Польовій. Закінчується буд.№№ 15, 16. Довж. 200 м, без твердого покриття. Названа ім’ям О.І. Герцена (1812–70) – письменника і публіциста. Вулиця забудована приватними житл. будинками. 2023 р. вулицю перейменовано на честь Григорія Сковороди - (22 листопада (3 грудня) 1722, Чорнухи, Лубенський полк, Гетьманщина, Російська імперія, нині Полтавська область, Україна — 29 жовтня (9 листопада 1794, Іванівка, Харківщина, Російська імперія) - український філософ-містик, богослов, поет, педагог, можливо, і композитор літургійної музики. 

 

СТЕПОВА ВУЛИЦЯ -  (кол. Пирятинський шлях, Пирятинська; у пд. частині міста) – від вул. В’ячеслава Чорновола (кол. 1 Травня) та Євгена Коновальця (кол. Гвардійської) на Пд. у напрямку смт Линовиці та м. Пирятина. Закінчується №№ 116, 129. Довж. 1726 м, з тверд. покриттям (бетон). Має провулок. Існує з давніх часів як шлях до Пирятина, який починався від Пирятинської  брами Прилуцької фортеці. Після забудови міста за ген. планом 1802 Пирятинський шлях починався (з 1840) від сучас. автостанції. Названа 1934 ім'ям  рад. діяча Ф.Е. Дзержинського. Історична назва повернута рішенням сесії міськради від 31.05.2001. Забудована підприємствами та приватними житл. будинками.

 

 СУХОЯРІВСЬКА ВУЛИЦЯ (у пд. частині міста, на Рокитному) – від вул. Франка на Сх. до вул. Зеленої,  паралельно вул. Полтавській, Добросусідській. Закінчується №№ 54, 63.  Довж. 800 м, без тверд.  покриття. Утворена  1994 на землях  райгоспу  "Малківський", названа на честь  х. Сухоярівки і р. Сухий Ярок, яка в давнину протікала поблизу..

 

СХІДНА ВУЛИЦЯ (у пд.–сх. частині міста, біля вул. Євгена Коновальця (кол. Гвардійської) – від глиняного кар'єру цегельного з–ду  №3 на Пд., а далі – на Сх. Має проїзд до пров. Східного і 3 провулки. Довж. 250 м, без тверд. покриття.  Забудована приватними житл. будинками. Прокладена на місці фруктового саду.

 

СТУСА ВАСИЛЯ (до 2023 року вул. Богунська  (на Верхніх Кустівцях)   – від кінця вул. Житня (кол. Щорса) на Сх. до вул. Білецького–Носенка (№№ 68–70), між вул. Авіації  та Педагогічної (кол. Чехова), перетинає вул. Перемоги, Польову. Закінчується буд. №№ 52, 69. Довж. 1200 м, з твердим покриттям. Має 2 провулки та 2 в'їзди. Мала назву Богунська, на честь радянського військового формування.

У 2023 році вулицю перейменували на честь Василя Стуса (1938–1985) — видатного українського поета-шістдесятника, правозахисника, дисидента, члена Української Гельсінської групи та борця за незалежність України у XX столітті.

Забудована приватними  житл. будинками.

 

Т

ТОПОЛИНА ВУЛИЦЯ (у пд. частині міста, на Рокитному) – від вул. Франка на Сх. до вул. Зеленої, паралельно вул. Яготинській, Хуторянській. Закінчується №№ 63, 64. Довж. 800 м, без тверд. покриття. Утворена   1994 на  землях райгоспу “Малківський”. Названа по імені сусіднього села* Тополі. Починається забудова вулиці приватними житл. будинками.

ТРУБАРІВСЬКА ВУЛИЦЯ (у зх. частині міста, на Мединщині) – від р. Удаю на Пд.Сх. (понад залізничною колією на Бахмач) до поч. Ждановича (кол. вул. 8 березня), перетинає вул. Київську. Закінчується №№ 42, 113. Довж. 1325 м, без тверд. покриття. Має 1 провулок. Утворена до 40-х років ХХ ст. На поч. сучас. вулиці до 1917 містився х. Сіриків. На ній: водокачка залізнич. ст. (з 1949) біля Удаю, на поч. вулиці; між буд. №№ 10, 14 – старе огороджене кладовище х–ра Сіриків (на могилах збереглися хрести, останнє поховання –  1965). Забудована приватними житл. будинками.

            Ф

ФАБРИЧНА ВУЛИЦЯ (у пн. частині міста). Від околиці с. Пирогівці на Пд.Сх., через Сорочинці, до  розвилки вул. Незалежності, Сорочинської (кол. )Шмідта, Густинської на Бродках, перетинає вул.  Героїв Прилук (кол. Боброва), Кар'єрну, Межову. Закінчується  №№ 133, 144. Довж. 2250 м, без тверд. покриття. Має провулок. Прокладена в кінці 19 ст. Отримала назву від тютюнової ф–ки, яка міститься поблизу. Забудована приватними житл. будинками.

 

ФРАНКА ВУЛИЦЯ (кол. Малківський шлях; у пд. частині міста, на Ракитному) – від вул. Братів Ревуцьких (кол.П. Комуни) (№ 26)  (біля залізничн. ст.) на Пд., паралельно вул. Гетьмана Сагайдачного (кол. Фрунзе), перетинає вул. Пилипа Орлика (30 років Жовтня), Орнжерейну (кол. Колгоспну). До 1994  закінчувалася біля 2–ї Південної вул. (№№ 57, 76),   1994 продовжена, ведеться нова забудова. Довж. 2500 м, без тверд. покриття. Має провулок. Почала заселятися на поч. 20 ст. З 1949 ведеться спорудження житлових  будинків від вул. Оранжерейної й далі. Названа 1934 на честь Івана Яковича Франка (1856–1916) – укр.  письменника, вченого та громадського діяча. Забудована приватними житл. будинками.

У

УКРАЇНКИ ЛЕСІ ВУЛИЦЯ (кол. вул. Третя лінія; у пд.–сх. частині міста) – від вул. Євгена Коновальця (кол. Гвардійської) (№ №62, 64) на  Пд. до вул. Перемоги, паралельно вул. Світанковій (кол. Толстого), Івана Мазепи (кол. Ватутіна), перетинає вул. Січових Стрільців (кол. Островського), Залізничну.  Закінчується №№ 38, 51. Довж. 650 м, без тверд. покриття. Має провулок. забудовва почалася 1948 на полі.  Названа 1954 на честь Лесі Українки  (1871–1913) – укр. поетеси і громад. діяча. Забудована приватними житл. будинками. 

 

УСОВА ЕДУАРДА - має протяжність 0,2 км. Названа на честь Усова Едуарда Прокоповича (1938-1978 рр.) –художник, графік, майстер – акварелі. Проживав у м. Прилуки. Член спілки художників СРСР. Вул. Едуарда Усова знаходиться в мікрорайоні Рокитне. 

 

Х

 

ХМЕЛЬНИЦЬКОГО БОГДАНА ВУЛИЦЯ - має протяжність 0,6 км. Названа на честь Богдана Хмельницького (1595–1657 рр.) – визначного українського військового, політичного і державного діяча, творець Української козацької держави, гетьман Війська Запорозького. Вул. Богдана Хмельницького знаходиться в мікрорайоні № 273 квартал.

 

ХУТОРЯНСЬКА ВУЛИЦЯ (у пд. частині міста, на Рокитному) від вул. Франка на Сх. до вул. Зеленої, паралельно вул. Тополиній, Полтавській. Закінчується №№ 63, 64. Довж. 800 м, без тверд. покриття. Прокладена 1994 на землях райгоспу "Малківський".   Розпочалася  забудова вулиці приватними будинками. 

 

 

 Ч

 

ЧЕРВОНОЇ РУТИ ВУЛИЦЯ (у сх. частині міста, на Верхніх Кустівцях) – від вул. Коцюбинського (№№ 42, 46а) (біля Кладовища Кустівського) на Пд. до вул. Василя Стуса (кол. Богунської (№№ 29, 33), паралельно вул. Перемоги, Польовій; перетинає вул. Костянтинівську. Закінчується №№ 48, 81. Довжина 825 м, без тверд. покриття. Названа  ім'ям Раскової М. М. – рад. пілота.  2023 року вулиця перейменована на Червону Руту. Забудована приватними житл. будинками.

 

ЧЕРНІГІВСЬКА ВУЛИЦЯ - має протяжність 0,7 км. Попередня назва вул. Приміська, перейменована згідно рішення Прилуцької  міської ради “Про перейменування вулиць міста” від 31 травня 2001 р. Відповдно до Закону “Про місцеве самоврядування в Україні”, п.3 Розпорядження облдержадміністрації № 219 від 03.05.2001 року та з метою відновлення історії рідного краю, пропозицій громадян міста, міська рада вирішила: перейменувати вулиці міста, присвоївши їм історичні назви. Вулиця Чернігівська знаходиться в мікрорайоні М’ятно-дослідна станція.

 

ЧОРНОВОЛА ВЯЧЕСЛАВА (до 2023 року вул. 1травня, до 1925 – Катерининська у центр. частині міста) – від вул. Козачої (№ 69) на Сх. до перехрестя вул. Котляревського, Євгена Коновальця (кол.Гвардійської), Пирятинської, паралельно вул. Європейській (кол. Костянтинівській, перетинає вул. Андріївську, Ветеранську, Іванівську, Земську, Переяславську, Вокзальну, Садову. Закінчується №№ 82, 135г. Довж. 2150 м, з тверд. покриттям. Має 2 пров. Прокладена відповідно до ген. плану забудови міста 1802. Два будинки № 127 є пам'ятками народної архітектури. На поч. 20 ст. між сучас. вул. Андріївською та Іванівською   були  левади Лапшука і Кислого, на пд. боці вулиці містився х. Другасі, на пн. – миловарний з–д Фріда Берка Файловича. У 1900 наліч. 47 володінь (у т.ч. 19 пустирів), 33 житл. будинки, кол. Міський сад (терит. ЦТДЮ). Забудована одно–  багатоповерховими житл. будинками, установами, промисловими підприємствами.

 

                  Ш

 

ШАРАПІВСЬКА ВУЛИЦЯ ( кол. Політвідділу; у пн. частині міста, на Кустівцях) – від удайського лугу на Пд.Зх. до вул. Берегової (№№ 111, 113), між вул. Волошинівською та Береговою Рудою. Закінчується №№ 53, 62. Довж. 850 м, без тверд. покриття. Має 2 в'їзди. У 19 та на поч. 20 ст. вулиця була дорогою, яка через Величкову греблю та міст на Удаї з'єднувала м. Прилуки з селами Замостя, Густиня, Ряшки, Заудаївське. У повоєнні роки міст і греблю підтримував замостянський колгосп, бо в нього за Удаєм на острові були пасовиська та землі. Відтоді, коли ці угіддя відійшли до Прилук (у 1960-х рр), а на Замостя почав курсувати маршрутний міський автобус, втратив своє значення, зруйнувався й зараз не існує. Первісну назву – Шарапи (Шарапівська) вулиця отримала від прізвиська мешканців кутка Перепелиць, жителі вулиці пам'ятають останніх Шарапів Федора та його двох синів Василя та Івана, які тут жили. В 1930-х рр.  вулиці присвоїли назву - Політвідділу (компартійні органи при машино-тракторних станціях, створені під час голодомору). Рішенням сесії міськради від 31.05.2001 вулиці повернута  первісна назва - Шарапівська.  Пам'яткою народної архітектури є буд. № 50. Вулиця забудована приватними житл. будинками.

 

ШЕВЧЕНКА ВУЛИЦЯ (кол. Преображенська) – від вул. Галаганівської № 27 (біля Спасо–Преображенського собору в центрі міста) на Сх., на Кустівці, до удайського лугу, паралельно вул. Гоголя, Соборній; перетинає вул. Садову, Гімназичну, Котляревського, Леонтовича (кол. Пушкіна), Ярмаркову, Кустівську (кол. Михайлівську), Героїв Чорнобиля (кол. Червоноармійську), Житню (кол. Щорса), Перемоги. Закінчується №№ 202, 227. Довж. 2900 м. Від початку вулиці до вул. Житняз твердим покриттям. Має 2 провулки. Прокладена відповідно до ген. плану забудови міста 1802. Забудована в кінці 19 – на почат. 20 ст. У 1900 наліч. 57 володінь (у т.ч. 2 пустирі), 68 житл. будинків. Перейменована   1925 на честь Тараса Григоровича Шевченка (1814–61) укр. поета, художника, який офіційно тричі бував у Прилуках (1845, 1846, 1859). Забудована приватними житл. будинками.

 

ШКІЛЬНА ВУЛИЦЯ (у пн. частині міста, на Сорочинцях) від копанки в сосновому лісі на Пд. Сх. до вул. Героїв Прилук (кол. Боброва) (№ 70). Закінчується №№ 45, 70. Довж. 925 м, без тверд. покриття. Прокладена в кінці 19 ст. Перед початком вулиці, де зараз сосновий ліс, до 1930–х рр. стояли 3 вітряки Валька Григорія та його 2–х братів. На початку вулиці міститься Сорочинське кладовище та Сорочинська Миколаївська церква. Забудована приватними житл. будинками. 

 

ШКОРОПАДА ДМИТРА (до 2023 року вул. Калініна у зх. частині міста, на Квашинцях)  -  від вул. Партизанської (№№ 43, 45) на Сх. до залізничного мосту (вул. Переяславська), паралельно вул. Миколи Андріяшева (кол. Щербакова),  В’ячеслава Чорновола (кол. 1 Травня) та залізничній колії. Перетинає вул. Андріївську. Закінчується №№ 32, 95. Довж. 1400 м. Тверде покриття від початку вул. до з–ду Пластмас. Від №№ 29, 32 вул. зайнята територією з–ду Пластмас. Продовжується за з–дом. Названа на честь М. І. Калініна  рад. держ. діяча. 2015 року вулицю перейменували на честь видатного земляка Дмитра Овсійовича Шкоропада (1923–2000) – науковця, краєзнавця, дослідника. Забудована приватними житл. будинками.

 

Я

 

ЯБЛУНІВСЬКА ВУЛИЦЯ (у пд. частині міста, на Рокитному) від пров. Гетьмана Сагайдачного (кол. Фрунзе) на Сх. до вул. ГетьманамСагайдачного (кол. )Фрунзе  (№ 118), паралельно вул. Нечуя Левицького. Закінчується №№ 83, 84. Довж. 850 м, без тверд. покриття. Назву отримала від шляху, що починається тут і веде через Дубовий Гай на Яблунівку. Забудована приватними житл.  будинками в 1968–88 рр.

 

ЯГОТИНСЬКА ВУЛИЦЯ (у пд. частині міста, на Рокитному) від вул. Франка на Сх., паралельно вул. Данчича, Тополиній. Закінчується №№ 21, Довж. 275 м, без тверд. покриття. Прокладена  1994  на   землях пайгоспу "Малківський". Названа на честь  м. Яготина, дорога до якого проходить поруч. Забудова тільки починається. 

 

ЯКОВЧЕНКА МИКОЛИ (до 2017 року вул. Володарського у центрі міста біля залізн. вокзалу; до 1934 не мала назви) – від вул. Вокзальної (№№ 51, 53) на Сх. до вул. Володимира великого (кол. Короленка) (№ 2) таАвтостанції, паралельно вул. В’ячеслава Чорновола (кол.1 Травня), перетинає вул. Садову. Закінчується буд. №№ 5,24. Довж. 500 м, з твердим покриттям. Прокладена на поч. 20 ст. на межі міста. Названа на честь Володарського (Гольштейна) М.М. (1891–1918) – рад. політ. діяча. Забудована приватними житл. будинками. Вулиця з'єднує найкоротшим шляхом Вокзал залізничний та Автостанцію.  2015 р. вулицю перецменовано на честь нашого земляка М.Ф.Яковченка (3 травня (16 травня) 1900, Прилуки, Полтавська губернія, Російська імперія (нині Чернігівська область, Україна) — 11 вересня 1974, Київ, Українська РСР, СРСР) — видатний український актор театру та кіно на характерних ролях. Народний артист УРСР (1970).  

 На непарному боці вул. - парк  (колишній міський сад, закладений наприкінці 19 ст.).

 

ЯРМАРКОВА ВУЛИЦЯ (кол. Казначейська, 60–річчя Великого Жовтня; у центральній частині міста, на  Кустівцях) – від вул. Берегової (№ 72) на Пд. до вул. Євгена Коновальця (кол. Гвардійської )(№№ 29, 31), паралельно вул. Леонтовича (кол. )Пушкіна,  Кустівській (кол. )Михайлівській; перетинає вул. Гоголя, Шевченка, Соборну, Київську, Єавропейську (кол. Костянтинівську), івана Мельниченка (кол. Комсомольську). Закінчується  №№ 75, 138. Довж. 1800 м. Від вул. Шевченка з тверд. покриттям. Має 2 в'їзди. Прокладена відповідно до ген.  плану забудови міста 1802. На початку 20 ст. вулиця була забудована лише від сучас. вул. Берегової до вул. Київської, а далі містилася Ярмаркова площа, від чого виникла й назва. Первісна назва походить від казначейства, що містилося на розі з вул. Київською.   1900 наліч. 10 володінь (у т.ч. 4 пустирі), 7 житл.  будинків.   1925 отримала назву -  Ярмаркова,  1974 –   60–річчя Великого Жовтня,  1989 –  знову   Ярмаркова. Забудована багатоповерховими та  одноповерховими житл. будинками.