Прилуцький краєзнавчий музей імені В. І. Маслова

Музей Історія музею Структура музею Газета «Скарбниця» Наші дослідження Анонси Відкриті дані Філія музею

Відвідувачу Екскурсії музею Місто Прилуки

Заходи Ніч у музеї Освітні заходи Виставки Екскурсії

Віртуальний музей Віртуальна експозиція Віртуальна фортеця

Проекти Жива історія Прилук Школа амбасадорів 2023 — Підлітки 2023 — Дорослі 2022 — Підлітки 2022 — Дорослі 2021 — Підлітки Премія ім. Шкоропада СпадОК Прилуччина

Контакти

ПРИЛУЦЬКИЙ  КРАЄЗНАВЧИЙ ІМ. В.І. МАСЛОВА

Музей - це один з небагатьох фундаторів творення державності України та її становлення на світовій арені, як висококультурної розвинутої країни. У музей ми входимо, як в життя, з дитячих років пізнаємо багато  того, що з’явилось до нашого народження. Відвідати музей - значить відчути в собі плин часу, згадати історію свого села чи міста, познайомитися зі своїм родоводом. Адже народ, який не знає своєї історії приречений на вимирання.

Серед музеїв України одним з найстаріших є Прилуцький краєзнавчий.  У його стінах зібрані археологічні, історичні, природничі, етнографічні та мистецькі пам’ятки Прилуччини, які розповідають про багатовікову історію Приудайської землі, про її чарівну природу, про видатних українців та їх життя.

22 вересня  (4 жовтня за новим сти­лем) 1894 року  на зборах повітового земства, було  прийнято рішення про створення у Прилуках природничо-історичного музею.

Першим хто почав активно зби­рати місцеву старовину, твори ми­стецтва, історичні реліквії, був Іван Назарович Капустянський. У квітні 1919 р. він був призначений головою повітового Комітету охорони пам'яток мистецтва і старовини (повіткопміс) у м. Прилуки, який фактично поклав початок архівному будівництву в регіоні.  І.Н. Капустянський врятував від загибелі цінні ху­дожні й історичні реліквії. Саме він відшукав і зберіг для нащадків безцінні рукописи творів Якова де Бальмена - великого друга Т. Шевченка.

У 1919 році в м. Прилуки за участю Капустянського вийшли два номери журналу «Гасло». Іван Назарович надрукував у часописі «Гасло» статтю-відозву «Вивчайте архіви Прилуччини», у якій наголосив на необхідності зберегти для нащадків документальні пам'ятки, що мають виняткове значення для розвитку науки і культури, зокрема, на той час прилуцькому музею належало близько 50 рукописних книг XVII–XIX ст., у тому числі 4 збірки історичного змісту, що походили з бібліотеки відомого історика XVIII ст. С. Лукомського.

Вживалися також заходи щодо збереження волосних та монастирських архівів, бібліотек і колекцій, що залишились без догляду у поміщицьких маєтках. Було, зокрема, врятовано й описано архів Густинського монастиря. З його ініціативи у лютому 1920 р. створено унікальний музей у колишньому маєтку Галаганів у с. Сокиринці. Іван Назарович був одним з фундаторів громадського «Товараства по дослідженню міста Прилук та його повіту», що діяло впродовж 1919–1920 рр. у складі археологічної та археографічної секцій. Викладав історію української літератури в Прилуцькому народному університеті. Улітку 1921 року переїхав до Полтави, де обіймав посаду голови Полтавського губернського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини.

Після від’їзду Капустянського, музеєм став опікуватися Юрій Григорович Каневський. З 1927 року він працював помічником директора Прилуцького окружного музею. У березні 1938 року рішенням Полтавського обласного управління НКВД був визнаний винним у створенні військово-повстанської організації, отримав вирок – розстріл. 

У 1927 році завідуючим окруж­ного музею став професо­р Василь Іванович Маслов – український літературознавець і педагог в подальшому професор. Автор праць з історії української і російської  літератур та літературних взаємин, розвідок з фольклору, етнографії, археології. В.І. Маслов створив у При­луках один із найкращих на той час музеїв в Україні. Основою для створення нової експозиції послужила Галаганівська приватна музейна збірка, яка складалася із шедеврів світового мистецтва: Т. Шевченко, Л. Жемчужников, В. Штернберг, І. Соколов, К. Трутовський, О. Іванов, І. Айвазовський, Л. Лагоріо, М. Клод. Крім того, чудова колекція кар­тин західноєвропейських майстрів, ікони, збірка італійських гравюр, вази з коштовних гірських порід, колекції старовинних меблів, бронзи, килимів, козацької зброї, монет та медалі. Серед робіт, які були передані із Сокиринського палацу найвагомішою була колекція старо­винних українських портретів і на­родних картин 17-19 ст., зокрема родинні портрети Маркевичів, Скоропадських, Стороженків, Розумовських, Галаганів.  У фондах Прилуцького краєзнавчого музею зберігається рукописний «Список картин які маються в Округовому музеї  Прилукщини. Список №1», де серед перелічених художніх робіт є ті, що відображають місцевість м. Прилуки та  Прилуччини, зокрема робота Черненка «Прилуцькі млини», «Краєвид із сада Скоропадського», «Хата в Прилуці біля млинів», «Прилуцьке кладовище», робота «Краєвид на Дідицьку усадьбу» невідомого художника (назви робіт вказані в оригіналі).

Задля поповнення фондів Прилуцького музею, у 1928 році Василю Івановичу, навіть, довелося  поїхати до Москви. Того часу в газеті “Правда Прилуччини”  було подано перелік нових надходжень до музею з Державного Музейного Фонду: “З дозволу Главнауки РСФСРР для Прилуцького Музею відібрали 271 експонат. Це речі з відділів малярства, різьбярства, бронзи, меблів, кераміки й прикладного мистецтва. З відділу кераміки відібрали 14 чашок і тарілок, поміж яких біла тарілка з опуклою плетінкою на вінцях і квітковими візерунками доби Катерини ІІ; тарілка з посуду князя Костянтина Миколаєвича з візерунками російського стилю, що належала Миколі І; ваза-лампа синя з позолотою й малюнком пастушка з козою й квітки, позолочена бронзою, що належала Олександрові ІІ. Із російських приватних заводів 18 століття є цікаві фарфорові тарілки й чашки, особливо фаянсові тарілки Києїво-Межигірського заводу, виробу 1833 року. Звертають на себе увагу тарілки й чашки з квітковими везерунками 18 століття, здебільшого з дитячими фігурами Мейсенського заводу з Німеччини. Прилуцькому Окрмузеєві пощастило одержати 13 тарілок севрського фарфору, що були вироблені на Севрському заводі у Франції, заснованому 1745 року. Ці речі придбали від заводу, де містився славнозвісний керамічний Музей, що заснований 1800 року й набув світової слави. З державного відділу меблів й бронзи відібрали 27 експонатів доби 19 століття. З відділу малярства й різбярства одержали 22 картини німецького, французького й італійського малярства. Всі ці картини 18-19 століть художні і дуже коштовні. Крім цього, з різьбярства музей дістав мармурове погруддя Наполеона в лавровому вінку; мармурову постать сплячої дитини, під головою якої сагайдак і стріли; копію з мармуру стародавньої фігури Аполона. З відділу прикладного мистецтва одержали 108 експонатів. Є люлька різьблена з дерева на волосяному цибусі, різьба якого змальовує Наполеона в колісниці, роботи 19 століття; 2 мідні монети за часів Петра ІІ; цибух бісерний строкатих кольорів на білому тлі з конопляною трубкою й бурштиновим наконечником; серед експонатів цього відділу є 65 бронзових медалей доби «Отєчєствєнной Войни 1812 года»”.

 В.І. Маслов по своєму характеру був великим ентузіастом. Маючи велосипед та фотоапарат, котрий йому подарував вітчим, він об’їздив всі навколишні села, створивши тим самим потужний фонд фото та фотонегативів. Для зручності  наведемо неповний  перелік  того, що дійшло до сьогодення і зберігається у фондах Прилуцького краєзнавчого музею ім. В.І. Маслова.  Негативи: с. Березова рудка, с. Антонівка – 7 шт.,  Густинський Свято-Троїцький монастир – 47 шт., с. Дігтярі – 13 шт., с. Згурівка, с. Середівка,  с. Петрівка – 25 шт., с. Ладан – 10 шт., с. Левки – 6 шт., с. Линовиця – 11 шт., с. Мамаївка – 3 шт., с. Нечипорівка – 4 шт., Пирятин – 4 шт., с. Полонки – 4 шт. с. Сокиринці – 6 шт., с. Колісники - 8 шт., с. Коломійцево – 4 шт., с. Мойсіївка – 4 шт., с. Сезьки – 11 шт., с. Тростянець – 24 шт., с. Убіжище – 5 шт., с. Хаєнки – 12 шт., Чорноморське узбережжя – 62 шт., м. Яготин – 4 шт., м. Прилуки – 68 шт., виставка у Прилуках 1929р. – 35 шт., виставка 1930р. – 24 шт., виставка 1931р. – 11 шт., виставка 30-ті р. – 13 шт., портрети  – 185 шт.,  м. Київ – 10 шт., експонати живопису – 101 шт., невідома садиба – 25 шт., експонати-предмети – 50 шт., видові – 60 шт., кераміка – 19 шт., портрети групові – 70 шт. Сподіваємось, що наведений перелік стане у нагоді  багатьом дослідникам.

На час роботи В.І. Маслова на посаді директора музей випускав «Бюлетень Прилуцького Округмузею». Так у № 2 за 1929 рік подано статтю В.І.  Маслова та Ю. Каневського «З життя музею», де один з авторів зазначає, що «Обмеженість коштів, асигнованих на придбання експонатів, не дала можливості досить розгорнути збирання музейних речей, що зберіга­ють приватні особи у м. Прилуці і на окрузі. На ті кошти, що були в розпорядженні Музею, довелось дещо придбати; деякі речі передали установи. Відгукнулись на це і приватні особи, що безплатно пере­давали Музеєві різні речі. Не перелічуючи дрібниць, подаємо відомості про поповнення Музею з різних галузей, а саме:

Археологія:

• наконечник кременевої стріли, знайдений навесні 1928р. в с. Боршна Прилуцького району;
• частина кам'яної сокири, знайдена восени 1927р. в проваллі біля с. Антонівки Варвинського району;
• рештки  кісток  мамонту, знайдені в око­лиці с. Дідівці Прилуцького район;
• рештки кісток давньої тварини (можливо волосатого носо­рога), знайдені восени 1928р. в уро­чищі „Скіток" під с. Ладан Прилуцького району;
• зуб старовинної тварини, частина хребетного стовпа і два ікла вепра, знайдені у м. Пирятині влітку 1928 р.;
• старовинна череп'яна люлька, знайдена літом 1928р. біля с. Городня Ічнянського р-ну;
• старовинна череп'яна люлька, знайдена весною 1928 р. у м. Прилуки по вул. Переяславській;
• дві хотинських козацьких люльки XVIIIст., які ра­ніше зберігалися у вейзбахівському палаці О. С. Рахманової.

Нумізматика:

• три срібні монети, з яких одна - римська („іmр М Аntoninus. .."), друга - російська часів Єлизавети Петрівни („монета рубль 1754") і третя - французька часів Наполеона III („20 cent. 1859").

Мистецтво:

• етюд Л.Ф. Лагоріо  аквареллю та олівцем на па­пері, розм. 19х28,5см, в рамі червоного дерева;
• роботи М.І. Холодовського:

-         краєвид р. Неви, ол. фарби, на полотні, розм. 62х80см, в багетовій позолоченій рамі з підписом;

-         краєвид в с. Буди, ол. фабри, на картоні, розм. 23х31см, в багетовій позолоченій рамі з підписом;

-         етюд до картини «Туман», ол. фарби, на полотні, розм. 28,5х52,5см, в багетовій позолоченій рамі без підпису;

-         краєвид Прилуччини, ол. фарби, на картоні, розм. 22х28,5см, в позо­лоченій багетовій рамі з підписом.

• роботи В.М. Соколова:

-         портрет онуки декабриста С.Г. Волкон­ського Е.О. Рахманової, ол. фарби, на полотні, 60х71см, без рами;

• копія картини Е.Р. Рейтерна  „Авраам приносит Исаака в жертву", ол. фарби, без рами, розм. 120х160см, 1849;
• старовинна картина ол. фарби, без рами, розм. 147х188 см. Зміст - молитовне зібрання;
• картина українського побутового змісту, ол. фарби, на полотні, розм. 47x58,5см, в дерев’яній рамі. Куп­лена у мешканки с. Варви Ганни Лехкобит. Раніше, за її спогадами, картина належала Ґалаґанам, і знаходилась у с. Сокиринці, звідки вона потрапила до варвинського панотця К. Галабудського, а після його смерті залишилось у Г. Лехкобит;
• старовинна картина побутового україн­ського змісту: кобзар біля шинку, ол. фарби, на полотні, в дерев’яній  рамі, розм. 43х70см.;
• картина «Козак Мамай», середина XIX ст., ол. фарби, на полотні, розм. 68х86см, позолочений багет, рама. Під малюнком українською мовою напис, що являє собою скорочені вірші подібні  з текстом, що вміщений на картині того ж сюжету з сокиринської збірки Ґалаґанів;
• портрет І.М. Скоропадського, ол. фарби, на полотні, в
  овальній позолоченій рамі, розм. 60х70см. Подарунок О.Ф.Кочубей, за відомостями якої, портрет цей, нібито, роботи М. Ге і раніше був у тростянецькому палаці Скоропадського;
• два натюрморти Ем.Дав.Тюрьяна:

-  ол. фарби, полотно, в рамі з бересту, розм. 22,5х31см;

-  ол. фарби, полотно,  в рамі з бересту, розм. 23х31см.

Гравюра:

• 8 англійських кольорових гравюр кін. ХУІІІ ст. з колишнього маєтку Олсуфьевих в Корчевському повіті Тверської губ.

Фотографії:

• численна колекція фотографій, що раніш належали архітектору
  О.Ю. Ягну та зберігалася у вейзбахівському маєтку О.С. Рахманової. В колекції зібрані фотографії архітектурних   будівель  Росії (Ростов Ярославський, Москва) та закордонних (Італія); багато також фотографій різних осіб, архітектурні будівлі Ягна, краєвиди с. Вейзбахівка, с. Рудівка та с. Вороньки.

Кераміка:

• три старовинні тарілки італійського походження з фабричними маркуваннями.  Майоліка. Тарілки раніше належали О.С. Рахмановій і перебували у вейзбахівському  палаці;
• фаянсова тарілка, діаметр 33см, з горельєфом та фабричною маркою „І. М. У. 5149. 1.». Раніше тарілка знаходилась у палаці Закревських у  Березовій Рудці.

Бронза:

• старовинна тарілка з бронзи, закордонного походження, діаметр 26,5см. Тарілка раніше була у вейзбахівському палаці О.С. Рохманової.

Художня вишивка:

• французький гобелен кін. XVIII ст., розм. 53х57см.

Документи:

• спогади проф. А.І. Степовича про культурне життя Прилуччини та зокрема с. Сокиринці.
• спогади про життя М.І. Костомарова у с. Дідівці Прилуцького р-ну, написані О.М. Кисілем.

На превеликий жаль, серед перелічених предметів у сучасних фондах музею майже нічого не збереглося, окрім фотонегативів. Не збереглися і книги надходжень періоду роботи В.І. Маслова. Часті зміни приміщень музею, період окупації, спричинили втрату певної облікової документації, що не дає нам в повній мірі відтворити всю масштабність впливу В.І. Маслова на формування музейної колекції та становлення музейної справи на Прилуччині.

Василь Іванович Маслов проводив активну дослідницьку і в той же час збиральницьку роботу по маєткам Прилуччини та  Ічнянщини, зокрема: маєтку де Бальменів у Линовиці (Прилуцький р-н), палацу Рахманових у Вейсбахівці (нині с. Білоричиця Прилуцького р-ну), Закревських у Березовій Рудці. Маслов разом з колегами обстежив та зафотографував садибу Репніних у м. Яготин, садибу та могилу Є.П.Гребінки у Пирятинському р-ні, могилу М.А. Маркевича у с. Турівка Згурівського р-ну (нині Броварський р-н Київської обл.).

Серед його друзів та однодумці був професор М.О. Макаренко, з яким він брав участь у розкопках Журавської стоянки (Варвинський р-н), досліджували скіфські кургани та Густинський монастир. В.І. Маслов розумів значимість збереження історико-культурного надбання української нації. Однак його погляди не завжди співпадали з поглядами керівників правлячої партії більшовиків.

Згодом В.І.  Маслов полишає музей. І для музею почалися не найкращі роки. Спочатку голодні 1932-1933 роки, потім 1937-й,  згодом буремні Великої Вітчизняної. На період окупації справжнім хранителем для музейних цінностей став Сергій Васильович Кочук, котрому вдалося зберегти їх від загарбників.

Та коли до справи взялися «ідейні» діячі,   у 1953 році під приводом нестачі коштів та браку приміщення, з музею вилучили  все найцінніше і найкраще до складу фондів Чернігівського історичного музею ім. В.В. Тарновського.

Однак музей продовжував  пра­цювати. За цей час зібрання краєзнавчого музею поповнилися художніми творами відомих українських художників, художників-прилучан серед яких варто згадати М.І. Андріяку, С.М. Бондаря, В.Л. Могилевського, П.В. Носка, П.А. Пасічніченка, Е.П. Усова, Ю.А. Коваленка та багато ін. Була зібрана колоритна колекція де­коративно-ужиткового мистецтва. Не менш унікальна колекція нумізматики та колекція  іконопису. Саме серед представлених в експозиції ікон вагоме місце займає образ Іоасафа Бєлгородського, уродженця м. Прилуки, визнаного святим. Справжніми раритетами Прилуцького краєзнавчого музею є козацьке сідло з гербом гетьмана Д. Апостола 1713 р. та патронташ Г. Галагана 1747 р.

У музеї підібрана надзвичайно велика книгозбірня сучасної та стародавньої літератури з багатьох галузей культури, науки та мистецтва.

За свій досить таки солідний вік, музей відчув на собі  довгий та нелегкий шлях становлення нашої держави. Протягом всього існування музею  по всяк час виникало питання відсутності постійного приміщення під музейне зібрання. Так музей розміщувався у Земському домі, флігелі жіночої гімназії (на валу), педтехнікумі (гімназія № 1), приміщенні Держкіно (вул. Київська, 180), Стрітенській церкві, будинку Табачникова (вул. Переяслівська). Останнім прихистком для музейного зібрання став храм Стрітення Господнього.

2006 року під музей було надано будинок купця, колишнього міського голови М.І. Кисловського, побудованого наприкінці ХІХ ст. у стилі модерн. Проведено ремонт будівлі музею, під час якого були збережені всі елементи старовинної будівлі. Побудована  нова експозиція, створена хоч і невеличка, але така затишна виставкова зала, яка постійно тішить відвідувачів захоплюючими виставками, унікальними зустрічами .

 Тож переступивши столітній рубіж   музей розпочав нове, молоде життя. На сьогодні в музеї представлено близько 65 тисяч музейних предметів. На першому поверсі діє експозиція відділу флори і фауни Прилуччини, кожен зал якої, має свій винятковий колір, а загадковості додає звуковий супровід голосів птахів,  тварин, лісу. На другому - експозиція відділу історії, яка знайомить відвідувачів з історією Приудайського краю від найдавніших часів до сьогодення. Всього відділ історії нараховує п’ять залів, кожен з яких відповідає тому  чи іншому періодові з історії нашого краю. Тематика експозиції прослідковується у кольоровій гамі залів, аматорських барельєфах.  Так перший зал дає можливість заглянути в літнє поселення первісної людини, розглянути кераміку прадавніх слов'ян. Наступний зал сповнює  духом подій становлення славного козацтва. Саме представлені тут гармати, ядра, мортири, стріли  дають можливість відчути біль поразок та велич перемог українського народу у Національній Визвольній війні під проводом Богдана Хмельницького та 133-річну історію існування Прилуцького козацького полку.  Наступним сподвижником української ідеї можна сміливо назвати представленого у третьому залі – Т.Г. Шевченка, котрий п’ять разів побував на Прилуччині в період, коли місто входило до складу Полтавської губернії.  До четвертого залу запрошує буреломне ХХ століття з колективізацією, Голодомором 1932-1933 років, репресіями, та не менш страшним 1939 роком. У п’ятій залі представлено здобутки нашого краю у промисловості, народному господарстві, культурі, освіті, медицині, спорті, частина експозиції присвячена доленосним подіям в історії новітньої України: Помаранчевій революції, Революції Гідності.

На базі музею з 1988 року діє краєзнавче товариство ім. В.І. Маслова. Ініціаторами його створення були працівники музею та краєзнавці міста. Краєзнавче товариство порушує перед громадою міста питання збереження культурної спадщини Прилуччини, залучає до краєзнавчої роботи молодь, серед якої, кожного року в травні місяці на базі музею проводяться краєзнавчі читання.

У 1992 році краєзнавчий музей та краєзнавче товариство ім. В.І. Маслова  випустили з друку перше в Україні щомісячне періодичного видання «Скарбниця», яке популяризувало історію, народознавство, краєзнавство.

Протягом всього свого існування музей мав справжніх сподвижників музейної справи. Вагомий вклад у  діяльність музею, краєзнавчу роботу зробив доктор технічних наук, професор Д.О. Шкоропад, який є автором чотирьохтомного видання з історії  Прилуччини, разом з місцевим краєзнавцем О. А. Савоном підготував історико-краєзнавчий довідник «Прилуччина», Г. Ф. Гайдай - автор книги «Прилуки - місто старовинне». Значний внесок у дослідження історії краю зробили:  Л. М. Карпилянський,  А. О. Денисенко, А.Г. Риженко, О.О. Клочко, М.І. Куриленко, Н.І. Івахненко, І.І. Котеленець, В.В. Плошко та багато інших.

Прилуцький краєзнавчий музей має філію, яка розміщується у історичній будівлі. Будинок побудовано 1889 р. дідусем головного героя роману О.Фадєєва «Молодая гвардія» Олега Кошового. Експозиція філії покликана продемонструвати побуту містян середини 20 століття та візуальний тиск радянської пропаганди на особистість з метою формування людини радянської. Виокремлено і місце діалогу містян – Історичний хаб. Збережено сад родини Кошових, що слугує музейчикам локацією для тематичних літніх заходів.

Музей проводить активну пошукову та збиральницьку роботу.  Насамперед збір  свідчень про Голодомор 1932-1933 років, ветеранів Другої світової війни, зразків матеріальної культури нашого краю.  Музей активно працює в напрямку музей-школа: це – краєзнавчі, виховні години, вікторини, квести, акції.  Музей є завзятим  учасником розвитку туристичної діяльності і, як результат, розроблено декілька туристичних маршрутів, котрі охоплюють унікальні архітектурні та паркові комплекси Чернігівщини, а саме: палац Галаганів у с. Сокиринці, дендропарк у с. Тростянець, Качанівський комплекс, Густинський монастир.  На базі музею з 2009 року діяла школа екскурсоводів. 2021 року запроваджено новий формат просвітницької роботи з молоддю – «Школа амбасадорів»,  яка з часом розширила учнівську аудиторію до дорослої. Мета проведення даної школи полягає не лише у вивчення історії, культури, архітектури, релігії міста, але й у спонуканні учнів до ширення інформації про рідне місто, популяризації його, як туристичного осередку на мапі України.

Багаторічною традицією у відзначенні Міжнародного дня музеїв є проведення акції «Ніч у музеї». Музейники запрошують містян на вечірні відвідини музею, інформують про історичні цікавинки, демонструють театралізовані сцени, розгортають локації традиційних ремесел та частують гостей традиційними українськими стравами. З часу епідемії ковіду та у повоєнний період «Ночі в музеї» трансформовано у вечірні екскурсії містом, які збирають неймовірну кількість містян, поціновувачів локальної історії.

Музей веде активну виставкову діяльність, як внутрішню так і зовнішню. Жодне свято в місті, а тим більше ярмарок, не проходять без традиційних музейних виставок, тематика яких завжди пов’язана з народними традиціями нашого народу, його побутом, відомими постатями.

З метою запровадження нових форм і методів роботи зі споживачем музей активно залучає сторонні кошти. Так,  грантовим коштом у співпраці з ГО «Інша освіта» проведено діджиталізацію історико-культурної спадщини міста – встановлено 20 QR-кодів на історичні пам’ятки міста, що дозволяє містянам та гостям знайомитися з історико-культурною спадщиною Прилук шляхом зчитування встановлених  QR-кодів.

2022 року у партнерстві з компанією «Free Gen» у історичній частині міста встановлено інформативний щит самоекскурсування. Туристу лише варто встановити додаток на гаджет та пройти за візуальними вказівками програми туристичним  маршрутом історичної частини міста, що складається з 10 точок, та отримати інформування щодо локацій на шляху.

2021 року за грантової підтримки Агентства з розвитку приватної ініціативи реалізовано проект  «Віртуальний тур Прилуцькою фортецею 17-19 ст.». Створено віртуальний макет фортеці та її архітектурне наповнення відповідно до архівних даних. Віртуальний  тур розміщено на сайті музею, чим забезпечено його загальну доступність.

2023 року за підтримки Агентства з розвитку приватної ініціативи проведено Літню молодіжну школу «Прилука-2023»  -  активною молоддю міста дослідженно архітектурні пам’ятки Прилуччини, видано буклет «СпадОК. Прилуччина», продемонстровано виставку світлин регіональних пам’яток історії.

2023 року реалізовано проект «Віртуальний спадок» за фінансової підтримки Українського Культурного Фонду, в межах якого оцифровано музейну експозицію та створено 3Д моделі музейних експонатів. Продукт проекту – віртуальна екскурсія – це можливість збереження музейної експозиції в цифровому вигляді та демонстрація споживачеві локальної спадщини незалежно від фактичної її представленості у виставкових залах музею.

У 2010 р. Прилуцькому краєзнавчому музею присвоєно ім’я професора, літературознавця Василя Івановича Маслова. Його ім’я носить також місцева громадська організація Товариство «Краєзнавець».

У жовтні 2012р. поряд з музеєм було відкрито пам’ятник В.І. Маслову.

 

Саме музей покликаний закласти в душу кожного відвідувача чи то туриста любов до історії рідного краю, вселити в душу кожного непохитну віру в прекрасне, викликати захоплення нашими пращурами, виховати  в кожному громадянинові почуття гідності за себе і за свою «маленьку» Батьківщину.