Василь Іванович Маслов — основоположник колекції Прилуцького округового музею

Музей — це один з небагатьох фундаторів творення державності України та її становлення на світовій арені, як висококультурної розвинутої країни. В музей ми входимо, як в життя, з дитячих років пізнаємо багато  того, що з’явилось до нашого народження. Відвідати музей — значить відчути в собі плин часу, згадати історію свого села чи міста, познайомитися зі своїм родоводом. Адже народ, який не знає своєї історії приречений на вимирання.

Серед музеїв України одним з найстаріших є Прилуцький краєзнавчий.  В його стінах зібрані археологічні, історичні, природничі, етнографічні та мистецькі пам’ятки Прилуччини, які розповідають про багатовікову історію Приудайської землі, про її чарівну природу, про видатних українців та їх життя. 

В кінці ХІХ століття  на зборах повітового земства 22 вересня  ( 4 жовтня за новим стилем) 1894 року, було  прийнято рішення про створення в м. Прилуки природничо-історичного музею. За свій досить таки солідний вік, музей відчув на собі  довгий та нелегкий шлях становлення нашої держави. На сьогодні  музейні фонди нараховують понад 60 тис. експонатів основного та допоміжного фонду.

В кінці 1926 року завідуючим округового музею став професор Василь Іванович Маслов – український літературознавець і педагог, автор праць з історії української і російської  літератур та літературних взаємин, розвідок з фольклору, етнографії, археології. Свого часу  В.І. Маслов створив у м. Прилуки один із найкращих на той час музеїв в Україні. Основою для створення нової експозиції послужила Галаганівська приватна музейна збірка, яка у 1927 році була передана з Сокиринського палацу Ламсдорф-Галаганів. Збірка складалася із шедеврів світового мистецтва: Т.Шевченко, Л.Жемчужников, В.Штернберг, І.Соколов, К.Трутовський, О.Іванов, І.Айвазовський, Л.Лагоріо, М.Клод. Чудова колекція картин західноєвропейських майстрів, ікон, збірка італійських гравюр, вази з коштовних гірських порід, колекції старовинних меблів, бронзи, килимів, козацької зброї, монет, медалей. Серед робіт, які були передані із Сокиринського палацу найвагомішою була колекція старовинних українських портретів і народних картин 17-19 ст., зокрема родинні портрети Маркевичів, Скоропадських, Стороженків, Розумовських, Галаганів.  У фондах Прилуцького краєзнавчого музею зберігається рукописний «Список картин які маються в Округовому музеї Прилукщини. Список №1», де серед перелічених художніх робіт є ті, що відображають місцевість м. Прилуки та  Прилуччини, зокрема робота Черненка «Прилуцькі млини», «Краєвид із сада Скоропадського», «Хата в Прилуці біля млинів», «Прилуцьке кладовище», робота «Краєвид на Дідицьку усадьбу» невідомого художника (назви робіт вказані в оригіналі).

Задля поповнення фондів Прилуцького музею, у 1928 році Василю Івановичу, навіть, довелося  поїхати до Москви. Того часу в газеті “Правда Прилуччини” було подано перелік нових надходжень до музею з Державного Музейного Фонду: “З дозволу Главнауки РСФСРР для Прилуцького Музею відібрали 271 експонат. Це речі з відділів малярства, різьб'ярства, бронзи, меблів, кераміки й прикладного мистецтва. З відділу кераміки відібрали 14 чашок і тарілок, поміж яких біла тарілка з опуклою плетінкою на вінцях і квітковими везерунками доби Катерини ІІ; тарілка з посуду кол. князя Костянтина Миколаєвича з візерунками російського стилю, що належала Миколі І; ваза-лампа синя з позолотою й малюнком пастушка з козою й квітки, позолочена бронзою, що належала Олександрові ІІ. Із російських приватних заводів 18 століття є цікаві фарфорові тарілки й чашки, особливо фаянсові тарілки Києїво-Межигірського заводу, виробу 1833 року. Звертають на себе увагу тарілки й чашки з квітковими везерунками 18 століття, здебільшого з дитячими фігурами Мейсенського заводу з Німеччини. Прилуцькому Окрмузеєві пощастило одержати 13 тарілок севрського фарфору, що були вироблені на Севрському заводі у Франції, заснованому 1745 року. Ці речі придбали від заводу, де містився славнозвісний керамічний Музей, що заснований 1800 року й набув світової слави. З державного відділу меблів й бронзи відібрали 27 експонатів доби 19 століття. З відділу малярства й різб’ярства одержали 22 картини німецького, французького й італійського малярства. Всі ці картини 18-19 століть художні і дуже коштовні. Крім цього, з різьб'ярства Музей дістав мармурове погруддя Наполеона в лавровому вінку; мармурову постать сплячої дитини, під головою якої сагайдак і стріли; копію з мармура стародавньої фігури Аполона. З відділу прикладного мистецтва одержали 108 експонатів. Є люлька різьблена з дерева на волосяному цибусі, різьба якого змальовує Наполеона в колесниці, роботи 19 століття; 2 мідні монети за часів Петра ІІ; цибух бісерний строкатих кольорів на білому тлі з конопляною трубкою й бурштиновим наконечником; серед експонатів цього віділу є 65 бронзових медалєй доби «Отечественной Войны 1812 года»”.

В. І. Маслов по своєму характеру був великим ентузіастом. Маючи велосипед та фотоапарат, котрий йому подарував вітчим, він об’їздив всі навколишні села, створивши тим самим потужний фонд фото та фотонегативів. Для зручності  наведемо неповний  перелік  того, що дійшло до сьогодення і зберігається у фондах Прилуцького краєзнавчого музею ім. В.І.Маслова.  Негативи: с. Березова рудка, с. Антонівка – 7 шт.,  Густинський Свято-Троїцький монастир – 47 шт., с. Дігтярі – 13 шт., с. Згурівка, с. Середівка,  с. Петрівка – 25 шт., с. Ладан – 10 шт., с. Левки – 6 шт., с. Линовиця – 11 шт., с. Мамаївка – 3 шт., с. Нечипорівка – 4 шт., Пирятин – 4 шт., с. Полонки – 4 шт. с. Сокиринці – 6 шт., с. Колісники - 8 шт., с. Коломійцево – 4 шт., с. Мойсіївка – 4 шт., с. Сезьки – 11 шт., с. Тростянець – 24 шт., с. Убіжище – 5 шт., с. Хаєнки – 12 шт., Чорноморське узбережжя – 62 шт., м. Яготин – 4 шт., м. Прилуки – 68 шт., виставка в Прилуках 1929р. – 35 шт., виставка 1930р. – 24 шт., виставка 1931р. – 11 шт., виставка 30-ті р. – 13 шт., портрети  – 185 шт.,  м. Київ – 10 шт., експонати живопису – 101 шт., невідома садиба – 25 шт., експонати-предмети – 50 шт., видові – 60 шт., кераміка – 19 шт., портрети групові – 70 шт. Сподіваємось, що наведений перелік стане у нагоді  багатьом дослідникам.

На час роботи В.І.Маслова на посаді директора музей випускав Бюлетень Прилуцького Округмузею. Так у №2 за 1929 рік подано статтю В. Маслова та Ю. Каневського «З життя музею», де один з авторів зазначає, що «Обмеженість коштів, асигнованих на придбання експонатів, не дала можливості досить розгорнути збирання музейних речей, що зберігають приватні особи у м. Прилуці і на окрузі. На ті кошти, що були в розпорядженні Музею, довелось дещо придбати; деякі речі передали установи. Відгукнулись на це і приватні особи, що безплатно передавали Музеєві різні речі. Не перелічуючи дрібниць, подаємо відомості про поповнення Музею з різних галузей, а саме:

Археологія.

  • Наконечник кременевої стріли, знайдений навесні 1928р. в с. Боршна Прилуцького району.
  • Частина кам'яної сокири, знайдена восени 1927р. в проваллі біля с. Антонівки Варвинського району.
  • Рештки  кісток  мамуту, знайдені в околиці с. Дідівці Прилуцького району.
  • Рештки кісток давньої тварини (можливо волосатого носорога), знайдені восени 1928р. в урочищі „Скіток" під с. Ладан Прилуцького району.
  • Зуб старовинної тварини, частина хребетного стовпа і два ікла вепра, знайдені в м. Пирятині влітку 1928 р.
  • Старовинна череп'яна люлька, знайдена літом 1928р. біля с. Городня Ічнянського р-ну.
  • Старовинна череп'яна люлька, знайдена весною 1928 р. в м. Прилуки по вулиці Переяславській.
  • Дві хотинських козацьких люльки XVIIIст., які раніше зберігалися у вейзбахівському палаці О. С. Рахманової.

Нумізматика.

  • Три срібні монети, з яких одна — римська („іmр М Аntoninus. .."), друга - російська часів Єлизавети Петрівни („монета рубль 1754") і третя — французька часів Наполеона III („20 cent. 1859").

Мистецтво.

  • Етюд Л.Ф. Лагоріо  аквареллю та олівцем на папері, розм. 19х28,5см, в рамі червоного дерева.
  • Роботи М.І. Холодовського:
    • Краєвид р. Неви, ол. фарби, на полотні, розм. 62х80см, в багетовій позолоченій рамі з підписом.
    • Краєвид в с. Буди, ол. фабри., на картоні, розм. 23х31см, в багетовій позолоченій рамі з підписом.
    • Етюд до картини „Туман", ол. фарби, на полотні, розм. 28,5х52,5см, в багетовій позолоченій рамі без підпису.
    • Краєвид Прилуччини, ол. фарби, на картоні, розм. 22х28,5см, в позолоченій багетовій рамі з підписом.
  • Роботи В.М.Соколова:
    • Портрет онуки декабриста С.Г.Волконського Е.О.Рахманової, ол. фарби., на полотні, 60х71см, без рами.
  • Копія картини Е. Р. Рейтерна  „Авраам приносит Исаака в жертву" (1849), ол. фарби, без рами, розм. 120х160см.
  • Старовинна картина ол. фарби, без рами, розм. 147х188 см. Зміст - молитовне зібрання.
  • Картина українського побутового змісту, ол. фарби, на полотні, розм. 47x58,5см, в дерев’яній рамі. Куплена у мешканки с. Варви Ганни Лехкобит. Раніше, за її спогадами, картина належала Ґалаґанам, і знаходилась в с. Сокиринці, звідки вона потрапила до варвинського панотця К.Галабудського, а після його смерті залишилось у Г.Лехкобит.
  • Старовинна картина побутового українського змісту - кобзар біля шинку, ол. фарби, на полотні, в дерев’яній  рамі, розм. 43х70см.
  • Картина «Козак Мамай», середина XIX ст., ол. фарби, на полотні, розм. 68х86см, позолочений багет, рама. Під малюнком українською мовою напис, що являє собою скорочені вірші подібні  з текстом, що вміщений на картині того ж сюжету з сокиринської збірки Ґалаґанів.
  • Портрет І.М.Скоропадського, ол. фарби, на полотні, в
    овальній позолоченій рамі, розм. 60х70см. Подарунок О.Ф.Кочубей, за відомостями якої, портрет цей, нібито, роботи М.Ге і раніше був у тростянецькому палаці Скоропадського.
  • Два натюрморти Ем.Дав.Тюрьяна:

1) ол. фарби, полотно, в рамі з бересту, розм. 22,5х31см;

2) ол. фарби, полотно,  в рамі з бересту, розм. 23х31см.

 

Гравюра.

  • 8 англійських кольорових гравюр кін. ХУІІІ ст. з колишнього маєтку Олсуфьевих в Корчевському повіті Тверської губ.

 

Фотографії

  • Численна колекція фотографій, що раніш належали архітектору
    О.Ю.Ягну та зберігалася у вейзбахівському маєтку О.С.Рахманової. В колекції зібрані фотографії архітектурних   будівель  Росії (Ростов Ярославський, Москва) та закордонних (Італія); багато також фотографій різних осіб, архітектурні будівлі Ягна, краєвиди с. Вейзбахівка, с. Рудівка та с. Вороньки.

 

Кераміка.

  • Три старовинні тарілки італійського походження з фабричними маркуваннями. Майоліка. Тарілки раніше належали О.С. Рахманові і перебули у вейзбахівському  палаці.
  • Фаянсова тарілка, діаметр 33см, з горельєфом та фабрично маркою „І. М. У. 5149. 1.». Раніше тарілка знаходилась в палаці Закревських у  Березовій Рудці.

 

Бронза.

  • Старовинна тарілка з бронзи, закордонного походження, діаметр 26,5см. Тарілка раніше була у вейзбахівському палаці О.С. Рохманової.

 

Художня вишивка.

  • Французький гобелен к. XVIII ст., розм. 53х57см.

 

Документи

  • Спогади проф. А.І.Степовича про культурне життя Прилуччини та зокрема с. Сокиренці.
  • Спогади про життя М.І.Костомарова у с. Дідівці Прилуцького р-ну, написані О.М.Кисілем.

 

На превеликий жаль, серед перелічених предметів майже нічого не збереглося в сучасних фондах музею, окрім фотонегативів.

Василь Іванович Маслов проводив активну дослідницьку і в той же час збиральницьку роботу по маєткам Прилуччини та  Ічнянщини, зокрема маєтку де Бальменів у Линовиці, палацу Рахманових у Вейсбахівці (нині с. Білоричиця Прилуцького р-ну), Закревських у Березовій Рудці.

Маслов разом з колегами обстежив та зафотографував садибу Репніних у м. Яготин, садибу та могилу Є.П.Гребінки у Пирятинському р-ні, могилу М.А.Маркевича в с.Турівка Прилуцького р-ну. Серед його друзів та однодумці був професор М.О.Макаренко, з яким він брав участь у розкопках Журавської стоянки (Варвинський р-н), досліджували скіфські кургани  та Густинський монастир. В.І.Маслов розумів значимість збереження історико-культурного надбання української нації. Однак його погляди не завжди співпадали з поглядами керівників правлячої партії більшовиків.

У травні 1929 року через ворожість деяких чиновників В.І.Маслова було звільнено з посади  директора округового музею. Згодом після офіційних листів академіка Всесоюзної Академії Наук, академіка Всеукраїнської Академії  Наук В.Перетця та голови ВУАКу академіка О.Новицького, В.І.Маслова було поновлено на роботі директора музею. Але через деякий час Василь  Іванович сам звільняється та  подає свою кандидатуру на  посаду наукового співробітника Всеукраїнської Академії Наук. Згодом він займає посаду завідуючого кафедрою російської літератури в Київському педагогічному інституті. З цього часу (1930р.) В.І.Маслов стає лише бажаним гостем  у Прилуцькому краєзнавчому музеї.

На превеликий жаль не збереглися книги надходжень періоду роботи В.І.Маслова. Часті зміни приміщень музею, період окупації спричинили втрату певної облікової документації, що не дає нам в повній мірі відобразити всю масштабність впливу В.І.Маслова на формування музейної колекції.

На основі колекції фото та фотонегативів у 2012р. колективом музею та за сприяння відомого мецената Ю.В.Коптєва було видано фотоальбом «Як не любити тебе, місто моє…».

У 2010р. Прилуцькому краєзнавчому музею присвоєно ім’я професора, літературознавця Василя Івановича Маслова. Його ім’я носить також місцева громадська організація Товариство ”Краєзнавець”.

Вшановуючи пам'ять про В.І.Маслова, у жовтні 2012р. за сприяння того ж самого мецената Юрія Коптєва було відкрито пам’ятник основоположнику колекції Прилуцького округового музею – В.І.Маслову.

В.І.Маслов своє працею в Прилуцькому округовому музей намагався донести до всієї української спільноти, що саме музей покликаний закласти в душу кожного  любов до історії рідного краю, вселить в душу кожного непохитну віру в прекрасне, викликати захоплення нашими пращурами, виховати  в кожному громадянинові почуття гідності за себе і за свою „маленьку" Батьківщину.