Залізничний вокзал

Вокзал, 50-і р. ХХ ст.

На початку ХХ століття революціонери-більшовики говорили, що головне захопити основні пункти життєдіяльності міста, а саме – телефон, телеграф і вокзал. Як говорили так і чинили. У період Української революції залізний вокзал був стратегічно важливим об’єктом. Керування ним давало перевагу у веденні бойових дій,  що сприяло захопленню влади у місті.

Будівництва вузькоколійної залізниці Прилуки – Крути – Чернігів  розпочате у 1893 р. Дерев'яне приміщення вокзалу було споруджено на майданчику поряд з сучасним. Згодом у 1913 році було побудовано двоповерхова будівля вокзалу. У 1914 з Прилук відправлялись швидкий, пасажирсько–поштовий та змішаний товаро–пасажирський поїзди до Конотопа і Черкас, пізніше – до Одеси. У роки Другої світової війни вокзал згорів і був відбудований 1946 р. Остання перебудова відбулася  на поч. ХХІ ст.

З історією вокзалу пов’язана доля відомого композитора. У 20-х роках ХХ ст. на залізничній станції працював діловодом Л. М. Ревуцький – композитор, академік АН України.

Прилуцький вокзал у 1963 році став кіно майданчиком - знято за мотивами сатиричних оповідань М. Зощенка художній фільм "Бджоли і люди" (у гол. ролі нар. артист Микола Гринько), який на Віденському міжнародному кінофестивалі здобув "Гран–Прі". У зйомках приймали участь прилуцькі залізничники.

На пероні вокзалу ще в кін. 40-х років ХХ ст.  було встановлено пам’ятник Сталіну. Згодом його перенесли на привокзальну площу. Після того як було розвінчано культ Сталіна -  пам’ятник знищили.

На сьогодні залізничний вокзал у Прилуках обслуговує пасажирів Південної залізниці.

Залізничний вокзал, поч. ХХ ст.