Базар

Базар, вул. Незалежності

Прилуки з давніх-давен були знані як торгівельний центр. Зокрема базар у м. Прилуки розташовувався ще з минулих часів під стінами фортеці і протягом всіх історичних періодів не змінював свого місця розташування.

В кін 17 ст. торгівельні лавки розташовувалися між соборами Різдва та Спасо-Преображенським. А вже у 19 ст. вздовж вул. Київської були побудовані кам’яні торгові ряди, які були втрачені в роки Другої світової війни. Щотижня в понеділок і в п'ятницю у місті відбувалися великі торги - базари. Чотири рази на рік збиралися ярмарки: перший Василівський, тривав не більше тижня; другий Проводський розпочинався тижні за 1,5 до Великодня і закінчувався на Провідному тижні; третій Івановський - 24 червня; четвертий Дмитрівський - 26 жовтня.

На Іванівський та Дмитрівський ярмарки з'їжджалися здебільшого Ніжинські, Роменські, Лохвицькі та Золотоніські купці; а для закупівлі рогатої худоби і коней приїжджали купці Калуги, Орла, Могилева та ін. Товари, які привозили на ці ярмарки складалися із суконних, шовкових, паперових товарів, шкір, глиняного, дерев'яного, скляного, фаянсового всякого роду посуду. З Київської та Чернігівської губерній привозили велику кількість дьогтю, конопель, масла, соснових дошок, та різних дерев'яних виробів. З Таврії до м. Прилуки на ярмарки привозилась тутешніми та інших місць промисловцями у великій кількості сіль, з Дону в'ялену рибу.

У книзі Павла Халебського «Україна – земля козаків» читаємо: «Ми … потрапили у вировисько великого ярмарку, який буває тут (авт. у Прилуках) на свято Івана Хрестителя. Сюди з’їхалося багато купців, зокрема й грецьких, з Румелії, понавозили шовкових та бавовняних виробів, перських килимів, хусток. Мусліну, білих вовняних габ та іншої всячини».

А наш земляк, письменник Яків Абрамович Зарахович у книзі «Маляс» писав: «Через Гімназичну пролягає тракт на Хлібну площу (авт. площа між соборами), де недільного дня сходяться інтереси безробітних і торгашів, домовитих гос¬подинь, куркулів і лихваря Солоного. У місті нашому п’ять входів і виходів. І всі вони в цю пору запруджені возами й гарбами. До площі поспішають брички й підводи. Кожен хоче обігнати іншого, зайняти трохи краще місце там, на Хлібній площі, біля собору. Гімназична оживає рано. Перегукуються з возів відгодовані гусаки, пересварюються баби. Усе гомонить, тривожиться, перекривається перестуком і сухою сваркою скрипучих, втомлених коліс. Повітря зберігає ще свіжість минулої ночі. Пізніше, коли сонце доторкнеться бляшаних і солом’яних дахів, заграє верхівками тополь дороги - почнеться торг».  

Базари, ярмарки виконували інформаційну, комунікаційну функцію. Прийшовши на базар, можна було дізнатися велику кількість різної інформації, зустріти знайомих, послухати бандуристів, переглянути вистави мандрівних акторів.

Торгівельні ряди на базарній площі, поч. ХХ ст.

Гостинний ряд лавок (знаходився по вул. Київській на Центральній площі міста), поч. ХХ ст.

Базар на Центральній площі міста, поч. ХХ ст.

Базарна площа, поч. ХХ ст.

Базар, 50-ті роки ХХ ст.