с. Густиня

Назва села походить від слова “густини” - густого лісу, який ріс тоді на місці села.

Вперше село згадується під назвою Підмонастирська слобідка в 1791 році. Підмонастирська слобідка виникла біля Густинського монастиря, мабуть, ще в XVII ст. або на початку XVIII ст., бо в 1797 році у слобідці налічувалось 42 душі чоловічої статі податного населення. Це свідчить, що Підмонастирська слобідка існувала досить давно.

Село Густиня по праву пишається пам’яткою минулих століть - Свято-Троїцьким Густинським монастирем, який відомий як чоловічий фортифікаційний.  Його заснували 1600 року старець Іосаф з братіями, які прийшли з Києво-Печерської лаври, на відлюдному острові, з усіх боків оточеному водою та густими лісами. Гроші на будівництво Троїцької церкви пожертвував гетьман І. Самойлович. Князі Вишневецькі подарували монастирю просторі угіддя. На кінець XVIII ст. монастир процвітав та вважався чи не найбагатшим. Святу обитель називали “другою Лаврою”. Монастир у різні часи відвідували: гетьман Сагайдачний, Осип Бодянський, Григорій Сковорода, Іван Мазепа, на пожертви якого збудована Воксресенська (Мазепинська) церква.

Густинський монастир був осередком духовності, мистецтва та ремесел на Лівобережній Україні. У другій половині XVIII ст. він володів 3000 тис. десятинами землі та більш ніж 3000 кріпаками. У монастирських володіннях випалювали цеглу, виливали дзвони, ткали килими і полотно. На винокурнях робили вино, випікали хліб у пекарнях. Всім відомий і “Густинський літопис”, написаний  древнім літописцем. Існувала тоді в монастирі чудова бібліотека, архів та багато інших цікавих та цінних речей.

Густинський монастир є унікальним архітектурним комплексом, чудово вписаним у навколишній ландшафт. Крім того, він є мабуть найкраще збереженим козацьким монастирем. Хоча доля монастиря була нелегкою, адже його двічі на тривалий час закривали. Вперше це сталося 1793 року. Понад півстоліття простояв він порожній. Вдруге монастир закрили 1920 року. Радянська влада влаштувала у стінах та храмах обителі спочатку колонію для малолітніх злочинців, а потім психоневрологічну лікарню, яка проіснувала тут до 1991 року.

Нині Густинський монастир є жіночим. Його відновили вже в роки незалежності України.