с. Білорічиця

01 серпня 2023 г.   158

До 1945 року село Білоричіця називалось Вейбахівка. Очевидно, що відразу після завершення Другої світової війни все, що мало німецьку назву, радянська влада вірішила змінити - просто переклавши на українську мову.
Село, що згадується ще з 1629 року, придбав собі у 1717 році (чи 1727, є й така дата) Іоганн Бернгард Вейсбах (1665-1735), уродженець Богемії. Вейсбах мав титул графа Св. Римської імперії, і все життя присвятив військовій справі. Кар’єру розпочав в австрійській армії. Помер перед походом на Крим від запалення шлунку. Звісно, перебуваючи практично постійно на українських землях, граф придбає собі села. Так сталось і з хутором Кривеньки, який Вейсбах перейменував у Вейсбахівку.   

Треба сказати, що в цей період, особливо на посаді київського губернатора, “Богемський граф”, як його називали, досить активно скуповує землі, він вважається другим після Меншикова землевласником в Україні, йому належало 1245 селянських дворів. Переважно це були землі, що були конфісковані у козацької старшини, в тому числі 500 дворів із селянами, подаровані графу 1722 року царем після вилучення їх у Пилипа Орлика.

У різний період часу власниками села були -  офіцер Ізмайлівського полку О. Гампф, полковник І. Корбе, дім якого відвідав Т. Г. Шевченко разом з Яковом де Бальменом та братами Закревськими. Т. Г. Шевченко написав у селі лист до М. Маркевича, тим самим залишивши спогад про себе та село Білорічицю. 

А ще знаменита Вейсбахівка, що з 1873 року вона була власністю О. Волконської - Рахманової - дочки декабриста О. Волконського. У 80 - роках XIX ст. Рахманови побудували всі житлові будинки. У Вейсбахівці жив і працював Олександ Юлійович Ягн - архітектор, художник та майстер художньої кераміки. За його проектом збудовані палац, готель, флігель, пекарня, церква у маєтку Рахманових. Особливістю було те, що в облаштуванні будівель рясно використовувалась майоліка та теракота, недаремно Ягна називали майстром художньої кераміки. Над внутрішніми інтерєрами працював давній товариш Ягна ще по навчанню, художник В. М. Соколов (1841-1921). Ягн та Соколов жили у Вейсбахівці до самої смерті, померли з різницею в один рік, і поховані в селі, хоча склепів не залишилось.

На жаль, до нашого часу з будівель дійшов лише флігель, в якому зараз розміщується Свято-Миколаївська церква. У зовнішньому вигляді споруди поєднано різні форми народної архітектури. У плані будинок нагадує українську хатину, розділену на дві частини. Перший поверх кам’яний, а другий дерев’яний. Білосніжні стіни прикрашають майолікові наличники та вставки. Колони з піччю прибрані теракотою.

Деякі будівлі почали розбирати ще в міжвоєнний період. Палац сильно постраждав, практично був знищений під час війни, опісля будівлю розібрали.

с. Білорічиця

с. Білорічиця
с. Білорічиця
с. Білорічиця
с. Білорічиця
с. Білорічиця
с. Білорічиця
с. Білорічиця
с. Білорічиця
с. Білорічиця
с. Білорічиця
с. Білорічиця
с. Білорічиця
с. Білорічиця
с. Білорічиця
с. Білорічиця
с. Білорічиця
с. Білорічиця
с. Білорічиця
с. Білорічиця
с. Білорічиця
Натисніть на превью для перегляду фото в повному розмірі