с. Білорічиця

До 1945 року село Білоричіця називалось Вейбахівка. Очевидно, що відразу після завершення Другої світової війни все, що мало німецьку назву, радянська влада вірішила змінити - просто переклавши на українську мову.
Село, що згадується ще з 1629 року, придбав собі у 1717 році (чи 1727, є й така дата) Іоганн Бернгард Вейсбах (1665-1735), уродженець Богемії. Вейсбах мав титул графа Св. Римської імперії, і все життя присвятив військовій справі. Кар’єру розпочав в австрійській армії. Помер перед походом на Крим від запалення шлунку. Звісно, перебуваючи практично постійно на українських землях, граф придбає собі села. Так сталось і з хутором Кривеньки, який Вейсбах перейменував у Вейсбахівку.   

Треба сказати, що в цей період, особливо на посаді київського губернатора, “Богемський граф”, як його називали, досить активно скуповує землі, він вважається другим після Меншикова землевласником в Україні, йому належало 1245 селянських дворів. Переважно це були землі, що були конфісковані у козацької старшини, в тому числі 500 дворів із селянами, подаровані графу 1722 року царем після вилучення їх у Пилипа Орлика.

У різний період часу власниками села були -  офіцер Ізмайлівського полку О. Гампф, полковник І. Корбе, дім якого відвідав Т. Г. Шевченко разом з Яковом де Бальменом та братами Закревськими. Т. Г. Шевченко написав у селі лист до М. Маркевича, тим самим залишивши спогад про себе та село Білорічицю. 

А ще знаменита Вейсбахівка, що з 1873 року вона була власністю О. Волконської - Рахманової - дочки декабриста О. Волконського. У 80 - роках XIX ст. Рахманови побудували всі житлові будинки. У Вейсбахівці жив і працював Олександ Юлійович Ягн - архітектор, художник та майстер художньої кераміки. За його проектом збудовані палац, готель, флігель, пекарня, церква у маєтку Рахманових. Особливістю було те, що в облаштуванні будівель рясно використовувалась майоліка та теракота, недаремно Ягна називали майстром художньої кераміки. Над внутрішніми інтерєрами працював давній товариш Ягна ще по навчанню, художник В. М. Соколов (1841-1921). Ягн та Соколов жили у Вейсбахівці до самої смерті, померли з різницею в один рік, і поховані в селі, хоча склепів не залишилось.

На жаль, до нашого часу з будівель дійшов лише флігель, в якому зараз розміщується Свято-Миколаївська церква. У зовнішньому вигляді споруди поєднано різні форми народної архітектури. У плані будинок нагадує українську хатину, розділену на дві частини. Перший поверх кам’яний, а другий дерев’яний. Білосніжні стіни прикрашають майолікові наличники та вставки. Колони з піччю прибрані теракотою.

Деякі будівлі почали розбирати ще в міжвоєнний період. Палац сильно постраждав, практично був знищений під час війни, опісля будівлю розібрали.

с. Білорічиця

Натисніть на превью для перегляду фото в повному розмірі