с. Линовиця

01 серпня 2023 г.   433
с. Линовиця

Населений пункт відомий з 1629 року, коли проводився перепис міст і сіл Правобережної України. Дослідники припускають, що назва «Линовиця» походить від прізвища польського війта Василя Линовецького. У народі також побутує думка, що селище було назване саме так тому, що в місцевій річці Линовиця ловилося дуже багато линів і назва Линовиця з'явилася від словосполучення «лин ловиться».

На середину XVII століття Линовиця мала статус хутора. З 1636-го до 1648 року належала князю Яремі Вишневецькому. За переписом, який проводився після Переяславської ради, в Линовиці нараховувалось 17 дворів. У 1697 році прилуцький протопоп Іван Магерівський купив хутір Линовицю і заснував слободу.

На початку XVIII століття за документами ревізії 1713 року в Линовиці нараховувалось 26 селянських дворів. 1718 р. Петро І передав Линовицю у власність гетьману Іванові Скоропадському. 1722 року, після смерті  Скоропадського, Линовиця, як і все майно покійного, отримала у спадщину його дружина. 1740 року селище, яке нараховувало тоді 32 селянських двори, перейшло у власність Б. К. Линіха. 1746 року, за універсалом Генеральної військової канцелярії, Линовиця, знову перейшла Скоропадським, а саме підскарбію Михайлу Скоропадському. 1735 року на правому березі річки Рудка на кошти козаків Батуринського і Переяславського полків було споруджено дерев'яний храм апостола Луки. У 1778 році на місці цього самого храму було споруджено новий, вже з цегли (розібраний на цеглу у 1927 році).

З середини XVIII століття і до 1780 року Линовицею володів генерал-майор сербського походження Іван Стоянович (Стоянов). На час прибуття генерала Линовиця налічувала 86 дворів, 115 хат і дві хати підсусідків.

1781 року половину Линовиці викупила поміщиця Софія Башилова, яка розпочала будівництво мурованої церкви Успіння Богородиці (роки будівництва — 1808–1819). 1809 року Башилова вийшла заміж за графа Петра Олександровича де Бальмена, якому разом як придане перейшла і Линовиця. Саме ця подія відіграла основну роль в розвитку села, яке перетворилося із забутого всіма поселення на культурний острівець Прилуччини, в якому побували відомі класики та видатні діячі XVIII — XIX століть.

У Петра й Софії де Бальменів було два сини: Яків Петрович і Сергій Петрович. Яків Петрович де Бальмен (1813–1845) — письменник, художник, офіцер, друг Тараса Шевченка. Шевченко неодноразово гостював у Якова Петровича (вперше він відвідав Линовицю 15.01.1844 року). Після загибелі Якова де Бальмена Шевченко присвятив йому поему «Кавказ».

Унікальною історичною пам'яткою Линовиці є залишки садиби де Бальменів з парком. Садиба була збудована в другій половині XVIII століття. У 1796 році  завершено будівництво нового будинку. Частина обійстя реконструйована в середині XIX.

Будинок поміщика мав бібліотеку, музей мисливської зброї, картинну галерею та велику танцювальну залу. Де Бальмени проживали в будинку весною-літом, а на зимовий час виїжджали до Києва, де мали будинок на вулиці Ярославів Вал (тепер там розташоване Посольство Республіки Польща в Україні).  Маєток де-Бальменів в Линовиці відкривав свої двері й іншим видатним діячам культури. У різний час це були письменники Котляревський, Гребінка, Афанасьєв-Чужбинський, Кукольник, Муравйов-Апостол; художники Крендовський, Рабус, Рєзанов, Жемчужников та ін.

Прикрасою садиби де Бальменів був чудовий парк близько 17 га, закладений  у 1796 році на основі природної діброви біля річки Удай, в долині якої були створені три ставки (сажалки). Після приходу радянської влади прекрасний парк було на 50 % знищено і залишено без догляду. Зараз парк, який тепер носить ім'я Т. Г. Шевченка — пам'ятка садово-паркового мистецтва. Площа парку 11,7 гектарів. У парку зберігся дуб-велетень посаджений у 1610 році, під яким, за переказами, любив відпочивати Тарас Григорович Шевченко. Обхват дерева 6,5 м, висота 30 м, вік близько 400 років. Особливою архітектурною родзинкою парку була оглядова арка з в'їзними воротами. 

Від маєтку, після радянської влади, залишився лише флігель, зведений у кінці XIX століття в цегляному стилі, будівля конюшні, залишки парку та руїни «Башти графа де Бальмена».

1819 року у Линовиці була побудована церква Успіння Пресвятої Богородиці в класичному стилі. Церква слугувала усипальницею родини де Бальменів.

На землях, куплених у графа де Бальмена, бельгієць Стевенар П. А. побудував у 1899 році цукровий завод. Завод багато разів перебудовувався. Наразі є діючим.

40-х роках XIX століття при роздачі селян грузинам у Гетьманщині, 8 дворів одержали у Линовиці представники князівського роду Жевахових, які пізніше поселилися на цих землях. Брати-близнюки Микола та Володимир стали знаними державними особистостями: Микола Жевахов був духовним письменником, Володимир Жевахов – єпископом Іоасафом Могилевським. Цей линовицький святий був розстріляний НКВС-никами в 1937 році.  До цього часу в селищі Линовиця зберігся парк з унікальною алеєю європейського кедра і віковічних дубів, посаджених Володимиром Давидовичем, який став пам'яткою садово-паркового мистецтва.

 

с. Линовиця

с. Линовиця
с. Линовиця
с. Линовиця
с. Линовиця
с. Линовиця
с. Линовиця
с. Линовиця
с. Линовиця
с. Линовиця
с. Линовиця
с. Линовиця
с. Линовиця
с. Линовиця
с. Линовиця
с. Линовиця
с. Линовиця
с. Линовиця
с. Линовиця
с. Линовиця
Натисніть на превью для перегляду фото в повному розмірі


Останні новини

"Садиби творчості й добра"
Проєкт за фінансової підтримки УКФ. Садиби - не просто культурні пам’ятки минулого, вони є носіями істрочних та культурних цінностей, що далеко виходять за рамки часу, є джерелом наших пізнань, виразником народної свідомості та ідентичності. Детальніше
Проєкт "Лютий"
Детальніше
Проєкт "Лютий"
 
Детальніше
"Золото соломки"
ВІДКРИТТЯ ВИСТАВКИ Детальніше
"Історія під відкритим небом"
На музейному майданчику демонструються фільми на істочну тематику, які розвічують імперські, радянські та російські міфи - "Що шукали росіяни у Чернігові", "Вся правда про український Південь", "Наймаштабніше розслідування про схід України". Детальніше
Всі новини