Прилуцький краєзнавчий музей імені В. І. Маслова

Під гаслом загальності втрачалась індивідуальність.

Важливим елементом формування класової ідентичності дитини було створення ідеального, привабливого образу більшовиків – взірця, з яким дитині хотілось би себе ідентифікувати. Новий історичний радянський міф в Україні будувався на таких концептах: віковічні братерські українсько-російські стосунки, всенародна підтримка трудящими України більшовиків в добу революції, надзвичайний героїзм, проявлений українцями, в тому числі дітьми, у роки громадянської війни і допомога росіян (особисто більшовицьких лідерів) в боротьбі з власними зрадниками-націоналістами. Увінчував цей міф образ Кобзаря, продовжувачем справ і втілювачем мрій якого позиціонувались більшовики. Міфологізація у дитячій свідомості була необхідною для легітимації режиму та його звеличення в очах зростаючого покоління.

Розглядаючи дитину як об‘єкт комуністичного виховання, держава намагалась закріпити в ній саме ті якості, які випливали з офіційної ідеології. Створений з цією метою образ «вірного ленінця» прописував обов’язкові сценарії поведінки в тих або інших ситуаціях. Образ дитини конструювався різними засобами, серед яких – вірші, репортажі диткорів і штатних кореспондентів газет і журналів, художні оповідання для дітей.

 Родина розглядалась комуністичними ідеологами не тільки як «фортеця всіляких релігійних забобонів», але й джерело відверто ворожих впливів на дитину.  У 1936 р. С. Косіор пропонував вирішити проблему таким чином: «стосовно батьків, що ... негативно впливають на своїх дітей необхідно застосовувати різноманітні засоби впливу аж до передачі дітей в інтернатні заклади. Стосовно батьків з чужого середовища... у випадках прямої роботи таких батьків з розкладання своїх дітей застосовувати суворі заходи, аж до віддання під суд».

Один зі шкільних вчителів історії на сторінках журналу «Піонервожатий» (1938 р.) так сформулював покладені на нього партією обов’язки: «навчити наших дітей палко любити чудову радянську дійсність і так само палко ненавидіти прокляте минуле».

Складною і трагічною сторінкою в житті багатьох дітей стала колективізація. В піонерській пресі 1930-1934 рр. матеріали про участь піонерів у розкуркуленні, викритті та затримці ворогів народу – куркулів були обов’язковими. Преса наводила приклади зразкової дитячої поведінки: піонери «викривали сховане куркульське майно», «ями з хлібом». Доноси на односельців у пресі називалось «справою честі». Можна тільки уявити, якою трагедією для дитини оберталась така її діяльність в голодуючому селі.

Згідно з ідеологією сталінізму в школі утвердилася конформістська система виховання. Розвиток здібностей, творчих нахилів не був прямою метою шкільного виховання. Навпаки, ставилось протилежне завдання: сформувати людину за певним стандартом, за якимось загальним шаблоном певної поведінки, відповідного світогляду, політичних поглядів.

Відповідно до постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 15 лютого 1960 р. «Про організацію шкіл із продовженим днем» комуністична партія вважала за необхідне, з метою подальшого поліпшення суспільного виховання дітей, створювати в містах, робочих селищах і сільській місцевості школи, в яких діти будуть перебувати під спостереженням педагогів протягом усього дня. В.О. Сухомлинський – один з небагатьох радянських педагогів, хто вважав, що після уроків діти повинні перебувати під спостереженням батьків, дідусів і бабусь, старших братів і сестер та відпочивати в родині від цілеспрямованого державного, чиновницького впливу

Активно використовувався образ дитини задля піднесення іміджу влади. Загальновживаним стало поняття «найкращий друг дітей», або піонерів, що асоціювалось з окремими партійними лідерами. Другом дітей змальовувалась  всесоюзна «бабуся» Н. Крупська завдяки опікуванню питаннями дитячого комуністичного руху та листуванню з піонерами.

Отже, головна мета політичного комуністичного виховання полягала у переконанні зростаючого покоління у правильності і справедливості більшовицької політики, у необхідності захищати її, і якщо треба – навіть жертвувати собою.