Прилуцький краєзнавчий музей імені В. І. Маслова

Червоною ниткою у полотні історії нашої держави проходить пропаганда царської, імперської росії, радянського режиму та рф. Наш обов’язок випороти брехливу радянську пропаганду із самобутнього, барвистого полотна національної історії та свідомості наших людей.

В основі концепції експозиції виставки — осмислення природи та наслідків тоталітарного минулого крізь призму дослідження засобів, видів, механізмів впливу пропаганди на свідомість людей, демонстрація їхнього радянсько-ідеологічного походження.

Виставку присвячено візуальному тиску радянської пропаганди на пересічного мешканця, наслідки якого, ми відчуваємо донині, викривленню української історії та походженню небезпечного наративу, який нині позначають тегом "один народ".

Завдання виставки — сприяти відновленню національної пам’яті українського народу, відстоюванню прав та свобод людини, формуванню навичок критичного осмислення історії, дієвого патріотизму та формуванню стійкої власної ідентичності.

Пропаґанда (лат. propaganda дослівно — «яка підлягає поширенню (віра)», від лат. propago — «поширюю») — форма комунікації, спрямована на поширення в суспільстві — світогляду, теорії, твердження, фактів, аргументів, чуток та інших відомостей для впливу на суспільну думку на користь певної спільної справи чи громадської позиції.

Всупереч поширеній думці про те, що пропаганда виникла з появою засобів масової інформації, вона існує вже кілька тисячоліть, і ще Юлій Цезар був визначним майстром впливу на маси.

Вперше це слово було вжито у папській буллі, скерованій проти протестантизму. З ініціативи папи Григорія ХV 1622 року було створено місіонерську установу під назвою congregatio de propaganda fide, метою котрої було поширення католицтва та знищення єресей.

Пропаганда є відмінною від агітації. Зокрема, цю точку зору підтримував В. Ленін, визначаючи пропаганду як використання історичних та наукових аргументів з метою переконання освіченої меншини, і розцінюючи агітацію як поширення напівправди та гасел, спрямованих на активізацію мас, котрі не в змозі зрозуміти складні ідеї.

Застосування пропаганди для розповсюдження ідеологічних переконань і практика терору для знищення будь-якої "інакшості" є найхарактернішими рисами тоталітарного суспільства, яким було і суспільство СРСР. Особливістю тоталітарної пропаганди є її застосування єдиним політичним центром – Комуністичною партією Радянського Союзу.

Пропагандистська кампанія в СРСР мала психосимволи: червоний колір, серп і молот, червона зірка всюди - на прапорах, документах, у газетах, фільмах, навіть на одязі — важливим елементом декоративно-прикладного мистецтва 1920-1930-х рр. була агіттканина із зображенням Леніна, написами "Пролетарии всех стран, соединяйтесь!", п`ятикутними зірками, шестірнею (емблемою індустріалізації), образами електрифікації, колективізації, розвитку радянського флоту, авіації і т.п. Як наслідок, пересічна людина була оточена символами комунізму і долучалася до його підтримки чи хоча б страху перед ним.

Представлені експонати на виставці супроводжували людину усюди, на роботі, на вулицях, часом, навіть, удома, впливали на суспільну свідомість, формували хибне уявлення про історію України та базові загальнолюдські цінності.